Глава 10

– Степане! – з докором ахнула Даша. – Ну як тобі не соромно! Це вже просто свинство з нашого боку. Ти все чув. Кажи, що ще встиг зіпсувати?

Тепер почервонів брат. Але точно не від почуття провини, а передчуваючи прочухана від батьків. А ще тому, що дорослий хлопець при татові пригрозив надрати йому вуха, як малому шмаркачу – ось це Стьопці було найважче винести. Напевно, в його думках мій гість, виявивши на своїх ногах кросівки з «подарунком», до цього моменту вже мав боягузливо втекти, підібгавши хвоста. А не притиснути його, спіймавши на гарячому.

Але Стьопка не був би сам собою, якби не спробував викрутитись.

– А я що? Я нічого! Мамо, та я взагалі з вами був! Ви ж мене бачили!

– Знаю я, який ти в нас фокусник-ілюзіоніст. Кажи зараз же, а то дозволю Дані самому в тебе спитати!

Стьопка насупився, секунду повагався, але пробубнів:

– У другому кросівку теж яйце. І гірчиця з перцем у кишенях куртки… І це все! Чесне слово! У Женьки спитайте!

Почувши, що його здали, повз пробіг Їжачок і зник у дитячій. Але з нас ніхто й не сумнівався, чиїми руками пакостив брат.

– Степане, – промовив тато спокійно, але водночас твердо, – ти чув. Випереш усе і вичистиш. Увімкнеш сушарку, і щоб вранці одяг був як новий.

– Але, тату!

– Зробиш, і можеш не вибачатися! Ти ще тут?..

Це був серйозний аргумент, просити пробачення брат терпіти не міг, як і зізнаватись у своїх витівках. Тому, взявши в руки дорогу куртку Горобчика і кросівки, Стьопка насупився й пішов, а тато повернувся до хлопця.

– Даню… Хм, – скупо хмикнув, – думаю, ти можеш залишитися в нас, раз уже відмовляєшся йти босоніж. Переночуєш у кімнаті Рити.

– Андрію… – чомусь замість мене почервоніла мама Даша, а я розгублено блимнула. Але тільки тому, що збагнути не встигла.

– А Рита поспить разом із Сонею! – пророкотів тато і втомлено видихнув: – Я згоден із хлопцем нашої доньки, нам усім на сьогодні вистачить сюрпризів!