Розділ 5

—  Що ще за ідея така, ні.

—  Послухай, тобі необов’язково викладати свої фото і підписуватися справжнім ім’ям. Зараз є прикольний сайт, де ви спілкуєтеся під псевдонімами, ти можеш поспілкуватися деякий час, а потім вирішити зустрічатися з цією людиною чи ні.

—  Віро, які знайомства в інтернеті? Ти в своєму розумі, я проти цього. – Можливо це була б хороша ідея, але так легко здатися не було моїм кредо.

—  Ну будь ласка, Ені, заради мене, —  зробила вона очі, як в кота зі Шрека, ну і як такій відмовиш.

—  Гаразд, тільки ми ставимо картинку і псевдонім. Якщо я буду цікава людині то не через фото.

—  Домовились.

Так і вийшла в нас анкета. Доки ми вибирали, що краще написати в описі профілю, і вийшло в нас доволі непогано, як на наші злегка оп’янілі голови. Підписала я себе доволі дивно, як на двадцяти дворічну дівчину, але хто мене засудить за це, тому що на сайті я тепер Леді із мультфільму «Леді і Бродяга» ну і картинка в анкеті у мене відповідна. Ви не подумайте, я не хвора і з психікою у мене все в повному порядку, ми з Вірою довго радились над ніком та фото – це єдиний варіант на який ми обидві погодились. 

Далі були чисто загальні дані про мене по типу: шукаю цікавого чоловіка для спілкування, висока брюнетка із карими очима, маю довге каштанове волосся, що від природи трішки кучеряве. Люблю готувати, дивитися культові фільми і цікавих людей. Закінчення писала виключно Віра і після того, як я побачила фразу: ця Леді чекає на свого Бродягу, ми ледь не побилися. Саша який в цей момент прийшов з роботи був у шоці, він не планував зустріти нас у вітальні із бокалами і пустою пляшкою вина. Нарешті ми закінчили і розказали про це все її чоловікові, він знатно з нас посміявся, а потім ніжно поцілував Віру у щічку. 

Я зрозуміла, що мені час повертатися у свою пусту квартиру і дивитися якийсь фільм з поп— корном. Із шматком шарлотки, яку замість Віри пакував Сашко, бо подруга явно була не в тому стані, я пішла додому. Був кінець листопада, здавалося осінь тільки ввійшла у смак, але раптом на рукав мого пальта прилетіла маленька сніжинка. Я люблю зиму, тому я підняла голову до неба і як колись в дитинстві, коли батьки йшли зі мною гуляти, а це бувало не так часто, почала ловити язиком сніжинки, які тихо кружляли повітрям. 

Не знаю, скільки часу я так простояла, але раптом мій телефон доволі противно запищав. Спочатку я подумала, що це Віра запитує чи я добралася додому, або ж ця дурненька щось забула. Але моєму здивуванню не було кінця, коли я побачила смс із сайту знайомств, і писав мені не будь— хто, а Бродяга.

Бродяга: Леді, буду радий знайомству з вами. Сподіваюся, у нас знайдуться теми для розмов, а ще краще привід для зустрічі.

Моє здивування було мабуть на рівні атмосфери, це був шок. Я ж це все розпочала тільки заради приколу, а тут таке. Перед тим, як продовжити розмову з цим незнайомцем, я вирішила поглянути його профіль, там було все доволі просто і лаконічно: Бродяга, двадцять вісім років, красивий і доволі рельєфний мужчина (це слова моїх прихильниць, не мої), успішний бізнесмен, цікавий співрозмовник, спортсмен. Я збрешу, якщо скажу що ця анкета була не про харизматичного і рельєфного мужчину, але було доволі страшно знайомитись саме з такими чоловіками.

Леді: Бродяга, рада знайомству. Я теж сподіваюся на гарне спілкування, щодо зустрічі нічого обіцяти не можу.

Я йшла додому, з неба легенько злітали сніжинки і лягали на моє волосся, хотілося стати маленькою дівчинкою, знову піти з татом на каток, розмальовувати з мамою прянички у вигляді будиночків і ялиночок в майстерні творчості, кататися на каруселях і махати рукою батькам з них. 

Моя голова роздумувала, руки все ще тримали розблокований телефон, а очі мріяли побачити нове повідомлення від мого співрозмовника. Але від нього не було жодного слова, можливо його не цікавлять розмови без побачень, проте мене в точності до навпаки. Мене трішки розчарував мій висновок, але нав’язуватись я не люблю, тому заблокувала телефон і більшим кроком пішла до пустої квартири. 

Мама завжди радила мені завести рибок, щоб в кватирі був хоча б хтось живий, окрім мене. Коли я повідомила їй, що тепер зі мною буде жити подруга, це спочатку змусило сумніватися її, але після того як я привезла Віру до батьків на Різдво їхня думка кардинально змінилась. Віра прекрасно влилася в нашу сім’ю, батьки щоразу про неї запитують, ба більше – вони були на її весіллі. Мій тато, який зазвичай днює і ночує на фірмі, взяв вихідний через весілля моєї подруги. Зараз ми всі чекаємо одного – найзаповітніших двох смужок на тесті.

Додому я дібралась пішки, доки я йшла дія вина на мою голову трішки послабла, а я все ще думала про цього загадкового і харизматичного Бродягу, ні звичайно підібрати собі нік і картинку замість фото була моя ідея, але мені так цікаво побачити, хто криється за картинкою собачки із мультфільму. Я на ватних ногах зняла взуття в коридорі і попленталась на кухню, там закинула пакет поп— корну в мікрохвильову піч, а сама тим часом пішла в душ. 

Гаряча вода, пар і піна чинили на мене досить дивну дію, адже несподівано для себе я почала фантазувати про боса— козла, якого не могла терпіти всім серцем і душею. Не розуміючи, що коїться я відчула, як пальці моєї правої руки м’яко спустилися вниз, де вже почало збиратися тепло. Сама того не усвідомлюючи я пестила себе, при цьому уявляла я руки Влада там, де зараз моя рука, соски нили і ліва рука почала пестити груди, уявляючи його до фіналу мені залишалося вже зовсім трішки і тільки коли я уявила як він ніжно цілує мою шию і вбирає в рот вену, яка несамовито пульсує, ніби хоче від’єднатися від тіла я зловила шалений оргазм. Ще дві хвилинки стоячи під душем, на ватних ногах, але з шаленим задоволенням я думала про все, що тільки— но трапилось. Ну от Ен, дожилась, ти мастурбуєш на власного шефа. Ні, він сексі і це без заперечень, але щоб настільки… 

Тепер я нарешті змогла прийняти хороший гарячий душ і йти дивитися якийсь фільм, правда тепер мені хотілося подивитися щось без гарячих сцен сексу, мені вистачило моменту в душі. Я вже знайшла фільм, як раптом телефон під подушкою запищав.

Бродяга: Моя леді, вибач що не відповідав, був на роботі. Я зрозумів, поки тільки спілкуємось, щодо зустрічі наполягати не буду.

Я вже думала, що більше не цікава йому, через те, що не хочу зустрічі, але виявилось, все добре. Мені було цікаво з ним поспілкуватися, адже чоловік проявляв повагу і не був хамом, а ще він не просив віртуального сексу, або моїх оголених фото, тому перший плюс вже в його кишені.

Леді: Нічого, я подумала, що в тебе зникло бажання спілкуватися, тому сіла дивитися комедію.

Бродяга: Що за комедія?

Леді: Я люблю фільми із новорічною атмосферою, тому вибір простий «Сам удома».

Бродяга: З поп— корном чи щось інше?

Леді: Є поп— корн, шарлотка, яку я спекла годину тому і гаряче какао.

Бродяга: Шарлотка звучить смачно, давно не їв солоденького.

Леді: На жаль, запросити не можу, але якщо наше спілкування дійде до зустрічі, то обіцяю тобі будь— які солодощі власного приготування.

Чесно кажучи, я не планувала пропонувати свої кулінарні вироби, вийшло якось собою. Тепер у нього є докази того, що я це йому пообіцяла, але до зустрічі треба ще дійти. Після мого колишнього у мене геть відпало бажання мати стосунки і хлопця. Так, мій хлопець був рідкісним козлом, саме тому я з ним порвала. Він зраджував мені, при чому систематично, тільки я це зрозуміла надто пізно. Я знову занурилась в непотрібні спогади і ледь не пропустила повідомлення від Бродяги.

Бродяга: Ловлю тебе на слові, Леді.

Леді: Я можу дещо запитати?

Я не була наглою людиною, але мені справді був цікавий такий збіг обставин.

Бродяга: Все що завгодно, Леді.

Леді: Чому ти обрав нік Бродяга і картинку на аватарку з мультфільму? Просто, мені дивно таке співпадіння.

Бродяга: Мабуть я весь час на цьому сайті чекав саме тебе. Але тільки сьогодні я знайшов другу половинку для Бродяги. Ну і як виявилось, я не один люблю цей мультфільм.

Те що він любить мультфільми мене повеселило, ні ну справді, мужчина у його віці навряд чи буде дивитися мультфільми, а він дивиться і це було правда мило. Я уявила собі картинку кремезний спортивний чоловік, сидить перед великим телевізором і дивиться культові мультики. 

Звісно, всі ми в душі діти, але уявити таку картинку виявилось не просто, чомусь я одразу уявила Влада, який розлігся на дивані поруч з ним кішка і миска з поп— корном, а по телевізору йде «Леді і Бродяга». Бррр, та ну, що знов? Може дійсно піти на побачення, щоб відволіктись від боса, а щоб тебе Владислав Андрійович…

Леді: Не вірю у долю, але можливо це саме вона. Я піду дивитися фільм, якщо не буду відповідати на повідомлення, то я заснула.

Бродяга: О, повір моя дорога Леді, доля має гарне почуття гумору, а ще краще вона зводить геть не схожих людей. Гарного тобі вечора і солодких снів.

Леді: Я знаю наскільки в неї дивне почуття гумору, дякую, тобі також гарного вечора і солодких.

Я і не помітила, як пролетів час за спілкуванням з цим хлопцем, увімкнула фільм і зручно вмостилася в ліжко. Десь на середині фільму мене зморив сон і я заснула. Після хорошого душу я не бачила жодного сну, але довго насолодитися міцним сном у мене не вийшло. Пів на восьму у мене задзвонив телефон, це був Владислав Андрійович, щоб йому пусто було… Якого дідька йому потрібно в такій годині, я мала ще півгодини спати.

—  Аню, збирайся у нас зустріч, буду у тебе за пів години. – Так швидко проговорив цей сексуальний голос з хриплими нотками, що я навіть не встигла вкласти туди жодного слова. Найважливіше, я не встигла сказати йому, що він козел.