Глава 1

— Пішов до біса, Марджанов! Ти мені ледь зуб не вибив. Повертайся й тренуйся на своїх подругах!

— Все одно ти будеш зі мною!

Я майже сміюся від злості, витираючи долонею прокушену хлопцем губу.

— З тобою? Скільки? Тиждень? Місяць? Скільки ти зазвичай зустрічаєшся з дівчатами? Поки не задовольниш інтерес? Або поки не доведеш друзям, наскільки ти крутий?

— Анітрохи.

— Брешеш! Я давно виросла з таких казок.

— Гаразд. Поки не одержу те, що мені потрібно, задоволена?

Я остигаю, чорнильні очі виблискують, але ця битва ні до чого не приведе, і цього разу мені вдається відштовхнути хлопця й відійти від дверей.

— Ну, хоч чесно, — відповідаю. — А тепер іди, Руслане, і викинь мене з голови. Або я поїду звідси й повернуся тільки тоді, коли ти виростеш. По-справжньому виростеш, щоби перестати зі мною гратися.