Розділ 2, частина 1

Якщо чесно, то переживати мамі не варто було. По-перше, за ці роки вона не раз доводила, що вміє справлятися зі значно сміливішими викликами – від боротьби з собою та своїми дивацтвами, до видалення чорнильної плями з паспорта тата, яку поставив Стас, і перемоги в програмі «Ринг екстрасенсів».

А по-друге, було в її езотеричних дивацтвах щось… справжнє. Таке, що навіть нас, її найближчих людей, не раз змушувало замислитися: а раптом аномальні сили існують? Раптом не все так однозначно, як здається? І сприймати її всерйоз.

Іноді нам усім здавалося, що мама – дійсно відьма. У хорошому сенсі слова. Ну, майже.

Особливо після одного давнього випадку з літаком.

Ми тоді всією сім’єю спізнювалися на рейс до Туреччини. Стас був маленький, вередував, на дорозі перекрили рух і утворився затор. Я везу свою валізу, мама з братом на руках дихає як дракон, тато лається і з сумками в руках прокладає навпомацки маршрут плечима. Ми всі вже майже біля цілі…

І тут гарна дівчина біля стійки з усмішкою повідомляє: Реєстрація на рейс закрита. Все. Ви запізнилися.

— Твою ж матір! — пам’ятаю, спалахнув тато. — Відпочили!

І видав щось міцне в словах від повноти почуттів.

А мама відповіла:

— Толіку, не нервуйся! Реєстрація закінчилася, але літак-то ще не відлетів!

Після чого спихнула мені брата, порилася в сумочці й викрутила з помади мініатюрну свічку. Недовго думаючи, запалила її прямо там – на реєстраційній стійці. І давай виводити над нею вказівним пальцем знак нескінченності.

— Наташко, здуріла! — роззирнувся тато на всі боки, з переляку передумавши «пиляти». — Нас же заарештують!

— Мам! — смикнула я матір за сукню про всяк випадок.

— Мамо… — навіть Стас злякався і захникав.

Гарна дівчина за стійкою теж занервувала і зібралася викликати охорону… Але її переговорний пристрій раптово пискнув і заглух, а по гучномовцю оголосили, що наш рейс затримали на тридцять хвилин з невідомих причин.

Тоді нас не просто посадили в літак – а ще й провели в бізнес-клас разом з групою запізнілих дипломатів. Так що саме в Туреччині тато купив мамі її перший у житті шар для ворожіння. Кришталевий!

Або ось ще.

Минулого року на мій день народження, мама раптом сказала, що на моєму шляху маячить «молода енергія з конфліктним минулим і хорошою фігурою». І що ви думаєте? Саме в той день у супермаркеті, коли я знімала з полиці тортик, у мене врізався Денис Демонець.

Налетів з-за рогу демонічною харизмою, залишив на лобі синець і посадив попою на коробки з апельсинами. Добре, що торт спіймав, інакше б не вижив.

Я потім, поки ми з ним апельсини по підлозі збирали, думала від злості переїду Демонця візком – разів зо двадцять! Не втримавшись, взяла з полиці помідор і розквасила об футболку.

Тьху! Знову про нього згадала!

Загалом, дарма мама переживала. Подумаєш, відомий телеканал! Будь-які авантюристи, що б вони не задумали, загрожували зуби зламати об здібності Астралії!

— Мам, все буде добре, не хвилюйся! — Я обняла маму, увійшовши в хмару парфумів, і підбадьорливо їй посміхнулася. — Ти головне бутерброди з’їж, поки є час. І кімнату провітри від свічок. А то тато всі виходи в астрал перекриє, якщо ти доведеш себе до непритомності!

Мама погодилася, і я пішла готувати вечерю. Скоріше б уже у тата вихідний – хоч борщ поїмо нормальний, а може, й качку з пирогом!

***