Розділ 4

Для війни немає різниці, союзник ти чи ворог, вірянин чи атеїст. Зрештою, залишиться лише попіл із молодих і здорових тіл. Хлопців, які просто хотіли жити…

Отже, як я вам і обіцяв, сьогодні буде знайомство з культовим романом XX століття, роботою Джозефа Геллера «Пастка-22». (Роман також виходив під назвою «Поправка-22»)…

Отже… Абсурд, або Байки американської ескадрильї часів Другої світової.

Поїхали!

У Кучерика абсолютно точно був талант оповідача. Я із задоволенням читала його пости в блозі й розуміла, чому в нього так багато підписників: він сам по собі викликав інтерес. Своїми жартами, ерудицією й точними характеристиками. Умінням спілкуватися з людьми й готовністю відповісти.

Мені подобалося відкривати особистість Антона з різних боків, і ще не сталося жодного, який би відбив бажання дізнатися про нього більше.

Я прочитала відгук і залишила під ним свій коментар. Не вперше. Останній місяць нормально спілкуватися в нас виходило тільки так.

 Нюша Тихуша: Привіт, Антоне! Війна і сарказм? О ні, я не стану читати цей роман. Мені ближчі герої Ремарка. Війна і любов, гірко-солодкий післясмак. Над деякими речами складно сміятися. Дякую за огляд!

Моя аватарка зображала повненьку дівчину в окулярах, зі стосом книжок у руках — таку собі романтичну ботанку.

Морозов так і не додав «Агнію Корсак» у друзі, тож довелося йти обхідним шляхом, створити другий профіль і запозичити образ подруги Морозка по університету — Каті Уфімцевої, щоправда, у розмірі плюс-сайз. Від образу, схожого на тонкогубу видру Еллу Клюквіну, я відмовилася одразу.

Мене так і підкидало вгору, наче кришку на киплячому чайнику, коли я бачила фото Клюквіної й рідкісні приписочки в профілі Антона під постами: «Це захопливо!» «Антоне, вражена! Коли ти встигаєш стільки читати?!», «Ти такий розумний!»

І смайлики… смайлики з сердечками в очах… Тьху! Убила б!

Невже він не помічає, наскільки вони фальшиві? Я одразу змогла зрозуміти, щойно звернула увагу на хитру Клюкву, що їй потрібні від Морозка лише його знання, і бажано з усіх предметів, а не сам хлопець.

Ні, він не розумний. Коли справа стосується сердечних справ, Морозов справжній дурень!

Антон Морозов: Привіт, Нюша! Поки люди живі, вони ніколи не розучаться сміятися, навіть із сумних речей. Згадай бравого вояка Швейка.

 Нюша Тихуша: Але любити теж не перестануть. Війни мені вистачило в Толкіна й Мартіна (волію читати фентезі та романтичні історії). Чому ти не пишеш огляди на книжки про кохання? Твій блог же й дівчата читають.

Антон Морозов: Наприклад?

Нюша Тихуша: Наприклад, на «Витівки кепської дівчинки» Маріо Льйоси або на «Кохання під час холери» Маркеса. Як ти думаєш, буває в житті така любов, як у Флорентіно до Ферміни? Яка живе пів століття й пробачає все? Ти сам хоч раз відчував сильне почуття до іншої людини?

Антон Морозов: Мені складно повірити в такі почуття, але Маркес переконливий, тут не посперечаєшся. Ні, не відчував. Мені здається, є в любові Флорентіно щось фанатичне й нездорове. Не хотів би відчути подібну прив’язаність. Це щось на кшталт болю, а в болю людина не може бути щасливою. (Льйосу не читав.)

Нюша Тихуша: Засуджуєш? Вважаєш, що почуття можна контролювати? Заборонити собі любити, твердо сказавши «Ні»? (І не читай! «Кепська дівчинка» мені не сподобалася. Хоч і про любов. Герой усе життя любить брехливу жінку, а наприкінці вона помирає в нього на руках. Я готова була вити від досади!)

Антон Морозов: Радше, не розумію. Хіба любов не взаємне почуття? Не заборонити, але спробувати одужати.

Я перейшла в особисті. Сподіваюся, він відповість.

Нюша Тихуша: Не завжди. Мені подобається хлопець, але моє почуття до нього теж нерозділене, а розмови з внутрішнім «я» не допомагають. Це просто не піддається контролю, розумієш? (Чортова хімія!) Він мене не помічає і, здається, трохи ненавидить.

Відповів.

Антон Морозов: Мені було шкода Флорентіно. Не повторюй його подвиг) Зрештою, є й життєствердні романи. Може, краще взяти їх за приклад? Спробуй змінити якщо не саму ситуацію, то своє ставлення до неї. Людина не може бути щасливою без взаємності.

Нюша Тихуша: Наприклад?

Антон Морозов: Як варіант — знайти в предмета своєї симпатії недоліки й записати в блокнот. Якщо знаходити по одному недоліку на день, то за тиждень їх може виявитися так багато, що твоє внутрішнє «я» одужає.

Нюша Тихуша: Це неможливо! Він ідеальний!

Антон Морозов: Смішно) Так не буває. Він напевно спить із відкритим ротом.

Нюша Тихуша: Це не недолік, а дуже мило)

Антон Морозов: Значить, забуває покласти зубну щітку на місце. Я чув, що дівчат такі речі дратують.

Нюша Тихуша. Шаблонно. (Не знаю, я з ним не спала. Але це милий недолік під №2)

Антон Морозов: Егоїзм? Самолюбство?

Нюша Тихуша: Виключено. Просто хороший хлопець.

Антон Морозов: Здається, ти все ж згодна на подвиг Флорентіно)

Нюша Тихуша: Хей! Я не збираюся чекати пів століття, поки він мене полюбить! Я не згодна!

Антон Морозов: Уже краще)

 Нюша Тихуша: Розумієш, йому подобаються худенькі, а я збираюся довести, що повні дівчата теж милі) Але, здається, ми говорили про книжки… То є надія, що у твоєму блозі з’явиться відгук на роман про кохання? Тільки цур не хитрувати! Я говорю про любов як про перший план роману.

Антон Морозов: у мене на найближчий місяць запланований список книжок і відгуків, але… добре, я подумаю. Що ти зараз читаєш?

Я відвела погляд від телефона й подивилася вбік, де на приліжковій тумбі лежала книжка — доволі пошарпана на вигляд.

Нюша Тихуша: Чесно? Мені незручно зізнатися.

Антон Морозов: Тільки чесно! Це ж книжка!

Нюша Тихуша: «Мумі-тролі» Туве Янсон. Обожнюю її створінь, вони такі живі й справжні. Я з ними відпочиваю.

Антон Морозов: Ахах) Класний вибір! Тобі вдалося мене здивувати. Не очікував)

Нюша Тихуша: Ти вважаєш себе достатньо дорослим для таких книжок?

Антон Морозов: Навпаки. Радше, недостатньо дорослим, щоб знову їх перечитати. Але, можливо, я колись і прочитаю їх своїм дітям.

Пальці зависли над сенсорною клавіатурою айфона. Діти? Він так запросто про них говорить?

Хм. А чому б і ні?

Нюша Тихуша: Це буде чудово. Я майже впевнена, що твоїм дітям мумі-тролі сподобаються. (Сподіваюся, це станеться в найближче десятиліття? Ваше спільне читання?)

Антон Морозов: Ахах)) Не впевнений. Мені не дуже щастить у коханні. Дівчата віддають перевагу ідеальним хлопцям. От як ти)

Чого?! Я навіть у ліжку підвелася.

Захотілося айфон укусити! І Морозова теж! От же бовдур!

Нюша Тихуша: І останнє питання…

Антон Морозов: ?

Нюша Тихуша: Ти не думав над тим, щоб витратити нічний час із користю? Не базікати тут зі мною, а, наприклад, виспатися?

Антон Морозов: Я на роботі. Але в мене ще є ціла година, щоб поспати.

Нюша Тихуша: Тоді на добраніч?

Антон Морозов: На добраніч. І дякую за розмову.

Я вимкнула телефон і поклала на тумбочку. Відвернувшись до вікна, лягла й сунула долоні під подушку.

Що не так? Що зі мною не так?

 Чому цей хлопець мені не вірить?

Антон

Це сон. Приємний сон. Один із тих снів, коли не хочеться прокидатися.

Ось що означає провести ніч вихідного дня у своєму ліжку.