Розділ 1

Він завжди приходить суворо - той ранок, що топче сни босоніж.

– Лео, щоб тебе біс загриз, вимкни сонце! Будь людиною!

– Це, дорогенька, неможливо. Я вже три сотні років як примара. Ти, недовідьма, за три роки не змогла зробити бодай щось, щоб я знову став людиною. Тож припини скиглити.

– Я тобі присягаюся усіма своїми зіллями, коли приїду додому, одразу попрошу або навіть благатиму батька відправити тебе до тієї діри, звідки ти виліз!

– Дорогенька, твій батько занадто сильно тебе любить. Він ніколи так не зробить. Ти луснеш від магії, якщо мене не буде поруч. Хоча ти й так скоро луснеш, якщо не припиниш їсти всіляку гидоту.

– Та щоб вас! – пробурмотіла собі під ніс і накрилася подушкою.

Не допомогло. Ці двоє продовжили лаятися все голосніше.

– Лео, і так голова болить, ще й ти зі своїми підколами. Дай здохнути спокійно! – простогнала Аннабет.

– Якщо ви обидва зараз не заглохнете, я спалю до біса цю штору. Сонце буде меншою з твоїх проблем, Аннабет! Заради всього святого, що у вас знову сталося? – втрачаючи рештки терпіння, гаркнула на цих порушувачів тиші.

– Ті, цей гад знову назвав мене жирною і не дає поспати… – почала скиглити Аннабет з-під ковдри.

Ті – це я. Повністю – Тіана Фаталь. Прошу любити та шанувати. Можна просто шанувати, бо люблять мене небагато-хто. Я – маг-стихійник. Маг вогню! Ну майже. Чому майже? Я особлива і не знаю, з чим це пов'язано. Коли в мені прокинувся вогонь, батьки і зраділи, і злякалися. Справа в тому, що мої батьки теж стихійники, але мама – вода, а батько – повітря. Як вогонь народився від цього союзу, загадка для всіх. Це тільки наша пресвітла Карісса знає.

Так, у нас є богиня і є нижчі світи, в яких достобіса демонів. Багато століть маги б'ються над проблемою зміцнення матерії нашого світу. Чимало з них загинули під час битв з породженнями нижчого світу. Маги вогню вважаються найсильнішими, і вони на першій лінії оборони в разі прориву матерії. Бувають випадки, коли зухвалі темні маги навмисно рвуть матерію та закликають демонів. Якісь притрушені!

Маги вогню з дитинства вбирають цю істину: ти – воїн, ти – захисник, ти – сила! Природно, всі вогневики дорослішали і ставали егоїстичними, зарозумілими, самозакоханими гадами. На мене чекала така ж доля.

Я – розпещена дитина заможних батьків із даром вогню. Мені пряма дорога в Королівську Академію Магії. Туди я і вступила в шістнадцять років. Перший іспит у цьому елітному і повному снобів закладі зламав усі мої плани на життя.

Уявіть картину: полігон для тренувань, повні трибуни студіозів. Іспит у вогневиків – це завжди шоу. Я в центрі арени, красива і юна, у формі для тренувань. Починається випробування. Моїм завданням було запалити своєю магією стрілу, пустити її в ілюзію демона і при влучанні посилити вогонь. Загалом розірвати демоняку на шмаття.

Стою я, така гарна і самовпевнена, з луком напоготові. Професор дає команду починати випробування. Я підпалюю стрілу і пафосно скидаю вогонь з долоні. Поки на горизонті не з'явився демон, встигаю поправити волосся, я ж дівчинка і на мене дивляться стільки хлопців. А ось і демон, радісно бризкаючи слиною, біжить просто на мене. Якась ілюзія надто натуральна! Підіймаю лук із палаючою стрілою, натягую тятиву і на видиху відпускаю.

Є! Точно в ціль. Залишились дрібниці – на вдиху підтягнути трохи магії і на видиху спрямувати на місце, куди увійшла стріла.

Вдих, видих…

...і що це? Вода?! Тобто вода?! Де мій вогонь і хто так безглуздо пожартував?

Стоїмо ми з демоном, який теж очманів від такого нахабства, обтікаємо. Аж тут професор як гаркне.