Розділ 5
Чесно кажучи, я не планувала пропонувати свої кулінарні вироби, вийшло якось собою. Тепер у нього є докази того, що я це йому пообіцяла, але до зустрічі треба ще дійти. Після мого колишнього у мене геть відпало бажання мати стосунки і хлопця. Так, мій хлопець був рідкісним козлом, саме тому я з ним порвала. Він зраджував мені, при чому систематично, тільки я це зрозуміла надто пізно. Я знову занурилась в непотрібні спогади і ледь не пропустила повідомлення від Бродяги.
Бродяга: Ловлю тебе на слові, Леді.
Леді: Я можу дещо запитати?
Я не була наглою людиною, але мені справді був цікавий такий збіг обставин.
Бродяга: Все що завгодно, Леді.
Леді: Чому ти обрав нік Бродяга і картинку на аватарку з мультфільму? Просто, мені дивно таке співпадіння.
Бродяга: Мабуть я весь час на цьому сайті чекав саме тебе. Але тільки сьогодні я знайшов другу половинку для Бродяги. Ну і як виявилось, я не один люблю цей мультфільм.
Те що він любить мультфільми мене повеселило, ні ну справді, мужчина у його віці навряд чи буде дивитися мультфільми, а він дивиться і це було правда мило. Я уявила собі картинку кремезний спортивний чоловік, сидить перед великим телевізором і дивиться культові мультики.
Звісно, всі ми в душі діти, але уявити таку картинку виявилось не просто, чомусь я одразу уявила Влада, який розлігся на дивані поруч з ним кішка і миска з поп— корном, а по телевізору йде «Леді і Бродяга». Бррр, та ну, що знов? Може дійсно піти на побачення, щоб відволіктись від боса, а щоб тебе Владислав Андрійович…
Леді: Не вірю у долю, але можливо це саме вона. Я піду дивитися фільм, якщо не буду відповідати на повідомлення, то я заснула.
Бродяга: О, повір моя дорога Леді, доля має гарне почуття гумору, а ще краще вона зводить геть не схожих людей. Гарного тобі вечора і солодких снів.
Леді: Я знаю наскільки в неї дивне почуття гумору, дякую, тобі також гарного вечора і солодких.
Я і не помітила, як пролетів час за спілкуванням з цим хлопцем, увімкнула фільм і зручно вмостилася в ліжко. Десь на середині фільму мене зморив сон і я заснула. Після хорошого душу я не бачила жодного сну, але довго насолодитися міцним сном у мене не вийшло. Пів на восьму у мене задзвонив телефон, це був Владислав Андрійович, щоб йому пусто було… Якого дідька йому потрібно в такій годині, я мала ще півгодини спати.
— Аню, збирайся у нас зустріч, буду у тебе за пів години. – Так швидко проговорив цей сексуальний голос з хриплими нотками, що я навіть не встигла вкласти туди жодного слова. Найважливіше, я не встигла сказати йому, що він козел.