Розділ 1. Нас познайомила кава

Ти з’явився так раптово, весь такий ідеальний. Щось було в тобі, що притягувало і відштовхувало водночас. Хто ти? Чому ненавидячи каву, ти вирішив, що я твоя доля? Чи може бути так просто, я не впевнена, але я вперто хочу спробувати.

Аля працювала в одній із найкращих кав'ярень — крутим баристою. Висока білявка з очима кольору неба, маленьким носиком і пухкими губами. Фігура — як у моделі, всі форми на місці. Крім того, що працювала в кав’ярні, дівчина була письменницею — творча натура, яка всюди шукає натхнення.

Щодня вона прокидалася не пізніше п’ятої ранку. Це був певний режим: прокинутися й умитися, заварити каву в турці, дістати книжку, зустріти сонце з чашкою ароматної кави в руках і книжкою на колінах, сидячи на підвіконні. Знайти натхнення у світанку, погодувати кішку й бігти на роботу з прекрасним настроєм.

Сьогодні все було не так… Будильник не продзвонив, тому Аля прокинулася не як завжди, а о сьомій ранку. Вона пропустила світанок, кава «втекла» з турки, книжка зникла невідомо куди, а кішка, наче скажена, всю ніч бігала по квартирі.

— Чорт, невже я проспала? — зі страхом в очах дивилася на годинник Аля й розуміла, що день піде шкереберть...

— Мяууу, — біля ліжка з’явилася Еллі, яка всю ніч, немов навіжена, бігала й кусала дівчину за пальці.

— Що ти прилізла, бешкетнице? Зголодніла? Ну звичайно, якщо всю ніч не могла всидіти на місці, — погладила дівчина кішку.

— Мррр, — Еллі радісно вигнулась і побігла до своєї миски.

— Чорт, я ж запізнююсь! — Аля вскочила з ліжка й побігла на кухню, дорогою насипаючи корм Еллі.

— Хруп-хруп, — тільки й чутно було від кішки.

— Смачного тобі, а я от сьогодні все проспала... Так, спочатку кава. — Аля поставила турку на плиту, і не встигла й оком змигнути, як кава почала втікати. — Та що ж це таке...

Кава вийшла з-під контролю. Може, встигну почитати, — подумала дівчина, але доля сьогодні була явно не на її боці. Її улюблена книга Емми Скотт «Серед тисячі слів» зникла невідомим чином — напевно, Еллі вночі десь її посунула.

З не надто хорошим настроєм і без натхнення Аля побігла на роботу. Їдучи в автобусі, вона слухала пісню «Будь мені кимось» — як не як, дівчина любила лірику.

— Дівчино, за проїзд оплачуємо, — звернувся водій.

Аля так заслухалась і задумалась, що ледь не проїхала «зайцем».

— Ой, вибачте, сьогодні явно не мій день, усе йде не за планом... — розгублено сказала вона й подала гроші за проїзд.

— Не переймайтеся, все буде добре. Зазвичай день може погано початися, але чудово завершитися. Не сумуйте, — посміхнувся до Алі чоловік.

— Напевно, ви маєте рацію. Дякую! Гарного дня, — відповіла вона. Вона знала цього чоловіка — їздила щодня цим автобусом, але сьогодні він був куди балакучішим, ніж зазвичай.

— Дякую, міс, і вам, — чоловік пішов далі до пасажирів, а вона залишилася біля вікна наодинці з музикою.

На годиннику — без п’ятнадцяти дев’ять. Робочий день Алі починається о дев’ятій ранку. Зазвичай вона приходила на годину раніше, щоб усе підготувати, але не сьогодні. Всесвіт, здається, був проти того, щоб день був звичним.

Збентежена й роздратована, вона пулею промчала в роздягальню, мало не збивши свою подругу Кет з ніг.

— Привіт, дорогенька! Ти сьогодні щось пізно, — сказала офіціантка з кав’ярні.

— Кет, привіт, люба. Не повіриш — уперше проспала, навіть кави не встигла випити, — казала вона на ходу, одягаючи фартух і витираючи кавові апарати.

— Ого! Якщо вже наша Аля проспала, то Земля, напевно, зробила сьогодні не один, а цілих два оберти навколо осі, — жартував Том, обіймаючи офіціантку.

— Том, ну ти зі своїми жартами... Колись дістанеш Алю, і вона тобі в каву перцю додасть, а я допоможу, — Кет вщипнула хлопця, а він надіслав їй повітряний поцілунок.

— Бачу, історія кохання в нашій кав’ярні все ще не зрушила з місця. Чому б вам просто не зійтися? — сказала Аля. Хлопець штовхнув її, сміючись, а Кет показала язика, як дитина.

— Скажи ще, які в мене можуть бути стосунки з цією дитиною? Ей, стоп! А сама коли собі бойфренда знайдеш? — вчасно переключився хлопець на Алю й показав язика у відповідь Кет.

— Ну все, почалося… Усім гарного дня! Мені ще чашки витирати треба, — вміло уникнула теми Аля й побігла готувати все для роботи.

Ранок був жахливий, день — теж не найкращий, але вже трохи кращий. Постійні клієнти дякували за смачну каву й робили дівчині компліменти. Вона посміхалася, і ця посмішка додавала каві й кав’ярні додаткових балів успіху.

За дві години до завершення зміни в кав’ярні з’явився хлопець. Досить красивий: високий брюнет із гарною поставою й тембром голосу таким, що будь-яка дівчина просто «танула» б від нього. Там було все. Але найкращим виявилось те, що влучило просто в серце — він картавив. Це було мило, і саме це Аля обожнювала.

— Добрий день. Мені, будь ласка, американо з молоком, без цукру, — сказав він, а дівчина вже була в захваті.

— Добрий день. Добре, очікуйте на замовлення за столиком, — промовила вона, як завжди, з усмішкою.

— Дякую. Проте замовлення не мені. Я терпіти не можу каву, — ілюзія Алі миттєво розвіялася. Ще один пункт в ідеалі її хлопця — любов до кави...

— Можна тоді вас запитати?

— Так, запитуйте, — хлопець був не проти побалакати, доки чекав.

— Чому ви терпіти не можете каву? — Аля запитала з легкою тугою в очах.

— Не склалися у нас із нею стосунки. Різкий запах, гіркий смак... Що тут може приваблювати? — пояснив хлопець.

— Дивлячись, хто готує і як. Я, от, не уявляю свого дня без чашки смачної кави. Я — Аля, — сказала бариста й простягнула руку хлопцю.

— Приємно, я Роман. Пробачте, мені час — у мене тут зустріч, — він потиснув їй руку, забрав каву й попрямував до столика в залі. Загадковий хлопець, який терпіти не може каву!

Аля ще деякий час спостерігала за столиком, куди пішов молодий чоловік, аж поки не з’явився новий клієнт.

Коли офіціантка прибрала чашку після зустрічі, то разом із грішми у скриньці знайшла записку: «Може, сходимо на каву, дівчино, яка готує й обожнює каву?» Це явно було адресовано Алі — Кет одразу все зрозуміла й побігла до барної стійки.

— Гей, дорогенька! Чим ти зачепила того красунчика, що замовляв американо з молоком? — з хитрим виразом обличчя допитувалась вона.

— Ей, ти про що? Він же взагалі терпіти не може каву, — не зрозуміла Аля.

— Ну, каву — може й ні, а от дівчина, яка її смачно готує, — це інша історія, — сказала Кет і передала записку, переможно посміхаючись.

— Нічого не розумію, — потерла лоба Аля й замислилася.

— Про що ви тут балакаєте? Кет, там тебе за третім столиком чекає пара. Поспіши, — Том обійняв її за талію й заглянув у записку.

— Ой, щось заговорилася я. Побіжу, — з усмішкою сказала вона й побігла до клієнтів.

Аля залишилася за барною стійкою, поглинута думками про загадкового Романа, який не любить каву.

З чого це — на каву? Чому я? Це точно зі мною відбувається?
Ні, вона згодна, він справді симпатичний… Але не настільки ж вона наївна, щоб вірити в кохання з першого погляду. Цього просто бути не може. Тільки не з нею. Її життя було далеко не казкою, і в такі подарунки долі Аля аж ніяк не вірила.

Поки дівчина роздумувала над усім цим, ще декілька людей замовили гарячу каву з собою. Зрештою, була пізня осінь, і люди все частіше заходили погрітися. Приємно зігрівати тіло зсередини гарячою, смачною кавою, а руки — теплим стаканчиком.

У кав’ярні існує чудова традиція — «Напій дня». Сьогодні це фірмовий гарячий шоколад. Найприємніше в цій традиції те, що зазвичай цей напій коштує вполовину дешевше, ніж зазвичай. Тож попит на нього завжди шалений.

Аля обожнює гарячий шоколад. І на це є кілька причин.

Перша — це напій, який готував їй тато, коли ще був живий. Тож, щоразу випиваючи чашку, вона занурюється в теплі спогади.

Друга причина — атмосфера Нового року. Так-так, саме його! Ви колись пили гарячий шоколад під «Один вдома» або «Гаррі Поттера»? Якщо ні — ви не знаєте справжніх зимових моментів щастя: закутатися в теплий плед, тримати в руках чашку гарячого шоколаду й дивитися новорічний фільм — просто неймовірний кайф!

Ну і, мабуть, найважливіше — після чашки цього смачного напою Аля ловить справжнє натхнення. В її голові народжуються такі сюжетні лінії та герої, яких ніхто інший не вигадає.

Сьогодні Аля відчула себе трохи татом. Вона приготувала дуже багато гарячого шоколаду, а перед собою бачила безліч людей і підлітків, які, як і вона колись, із палаючими від холоду й аромату очима чекали свій стаканчик. Її серце просто палало від любові та радості.

Тато, навіть коли хвороба вже торкнулася його, до останнього подиху радував Алю, робив усе, що було в його силах. Але їй потрібно було лише одне — щоб він просто був поруч.

Поринаючи в спогади, Аля провела останніх відвідувачів, почала рахувати касу й прибирати своє робоче місце.

У неї є мрія: колись вона відкриє власну кав’ярню, де готуватиме каву й гарячий шоколад за своїми авторськими рецептами. А ще там буде куточок з її власними книжками — щоб люди, які люблять читати, могли дозволити собі цю насолоду.

Так і завершилася зміна Алі.