Хочу твоєї любові

2011 рік, мені тринадцять років

У Сейджа в гостях дівчина. Вони вдвох замкнулися в його кімнаті. Я залізла в сусідню і сиділа тихо, як миша. Приклала до стінки вухо й слухала. Вони говорили про щось, сміялися, слухали музику й гортали підручники. Обоє готувалися до вступу в університет. Сейдж вирішив вивчати право, а вона — щось там іще. Її звали Тейла. У неї було кучеряве волосся й пронизливий сміх. Здавалося, ніби дикий птах кричить.

Я б із задоволенням звернула цьому птаху голову.

Сейдж виріс так, що став більшим за тата. Йому вже вісімнадцять, а на вигляд усі двадцять п’ять: величезний здоровань, якому я ледь дістаю до плеча. Голос у нього гучний і низький, на обличчі росте щетина, а руки такі сильні, що він зміг би переламати, як сірник, свою ключку для герлінгу. Якби ключка його чимось розлютила…

Мама сказала мені, що я теж майже зовсім доросла, що я змінююся, зростаю. Моє волосся стало довге-довге. Меліса часто заплітає його в коси. У моїх грудях набрякли якісь кульки — страшенно болючі. Я думала, що це рак, але мама сказала, що це груди ростуть. І ще кілька місяців тому в мене почалася менструація. Господи, добре, що мені заздалегідь пояснили, що це, інакше того ранку я б перебудила весь будинок криками «я вмираю!»

Загалом, я вже не дитина. Але моє дитяче обожнювання й щеняча вірність Сейджу чомусь нікуди не пропали. Я, як і раніше, хотіла, щоб він не зустрічався з дівчатами. Щоб не задивлявся на них. Щоб належав тільки мені, грав тільки зі мною, любив тільки мене…

Звуки в його кімнаті затихли, і від цієї тиші в мене всі нутрощі стиснулися в клубок. Я приросла вухом до стіни й нарешті розібрала слова:

— Сейдже, а що як хтось увійде?

— Двері замкнені… Усі поїхали грати в гольф… Нікого немає…

Шепіт. Шелест. Рух.

— Тобі подобається? — проворкувала Тейла.

— Я божеволію від тебе… Ти така гарна… Тейла… Ти найпрекрасніше…

Мені у вухо влетів звук глибоких поцілунків, обережне поскрипування ліжка. Я заплющила очі й стиснула кулаки. У загальних рисах я уявляла, що там відбувається: батьки купували мені книжки про все на світі, включно із «цим». Звісно, вони були написані простою мовою для підлітків і подробиць не описували, але й прочитаного мені було достатньо: «Спочатку чоловік і жінка усамітнюються в якомусь місці, роздягаються й пестять одне одного, вимовляючи приємні слова. У такий момент у чоловіка відбувається ерекція, а в жінки зволожується піхва. Чоловік вводить пеніс у піхву жінки, що супроводжується приємними відчуттями для обох…»

Звучало все це, звісно, серйозно, але я не уявляла, як можна отримувати задоволення, коли в тебе щось вводять. Можна потерпіти, коли тобі вводять катетери, голки, ректальні свічки, зонди, пхають у вуха ватяні палички, засовують до рота градусник або шланг, що відсмоктує слину, на прийомі в стоматолога… Приємного мало, так? А коли в тебе вводять не інструмент, а частину чужого тіла — це як взагалі? Кому це може подобатися? Невже багатьом, якщо про це навіть книжки пишуть?

Мене пересмикнуло від огиди.

Я пішла вниз, у вітальню, голосно тупочучи ногами, ввімкнула телевізор, викрутила гучність на максимум і почала танцювати під Леді Ґаґу та її Bad Romance.

Так-то! Чоловік не зможе вводити пеніс жінці в піхву під усі ці божевільні звуки, що гуркочуть на весь будинок. Тільки це мені й потрібно!

— Рам-ма! Рам-ма-ма-ма-а! Га-га-у-ля-ля! Хочу поганий роман!

А ось і Сейдж. В одних штанах спустився вниз: волосся скуйовджене, губи порожевіли, брови зсунуті. Тейла спустилася слідом — щоки червоні, як кетчуп, і футболка догори дриґом.

І поки вона шнурувала свої біленькі «адідаси», Сейдж похмуро поглядав у мій бік.

— Хочу тебе потворного! Хочу тебе хворого! Хочу тебе всього, поки це безплатно! — почала співати я і стрибати божевільним конем по кімнаті.

Сейдж вийшов із Тейлою на вулицю, смачно грюкнувши дверима.

— Хочу твоєї любові! Хочу твоєї помсти! Нумо разом напишемо цей порочний роман!

Повернувся. У-у-у-у, невже ми розлютилися?

— Хочу твої психи та твою вертикаль! Хочу бачити тебе в дзеркалі заднього виду! Малюк, який же ти чумовий!

— Долорес, що ти робиш?! — Сейдж вихопив у мене пульт, у який я артистично кричала, як у мікрофон, і вимкнув телек.

— J'adore l'amour! Et je veux ton revenge! J'adore l'amour! Не хочу бути друзями! — і далі співала я, уже без музики.

І тоді Сейдж схопив мене за руку й боляче стиснув зап’ястя.

— ЛОРІ!

Я різко зупинилася, і рваний чубчик косо впав мені на очі.

— Що ти тут влаштувала?! — закричав Сейдж. Він був розлючений, на волосок від люті.

— Я знаю, чим ти займався там із нею.

— І чим же?!

— Засовував свій пеніс їй у піхву! — сказала я з огидою.

Сейдж кілька секунд дивився на мене в цілковитому збентеженні, потім застогнав, закотив очі й запустив пальці у волосся.

— І це гидко! — закричала я йому в обличчя. — Пам’ятаєш той день, коли ти надзюрив на їжачка в саду за сараєм? Так от — це ще гірше, ніж дзюрити на їжачка!

— Долорес, — Сейдж тяжко зітхнув і впав у крісло, закинувши ногу на ногу, — зовсім як батько. Пов’язати краватку й вдягнути окуляри — і буде майже він. — Мені соромно за того їжачка, скільки разів повторювати? Будь ласка, забудьмо про це. Щодо всього іншого: ти не можеш називати бридким те, про що не маєш ані найменшого уявлення.

— Мені вже огидно тебе слухати!

— Що ти взагалі знаєш про секс?

— Усе, що треба! Я прочитала книжку «Дітям про «Це» й «Енциклопедію для підлітків», і «Ваша дівчинка дорослішає», і ще знайшла в батьків одну книжку… «для дорослих». Там якась акробатика циркова, тільки блювотна.

— А тепер забудь усе те, що там написано, — сказав мені Сейдж. — Секс — це не акробатика. Не анатомія і не фізіологія. І неважливо, хто, що й куди суне. Неважливо. Найголовніше не побачиш очима, цього немає ні на картинках, ні в кіно.

— Що, ще й кіно про це буває? — витріщилася я.

— Буває, але мова не про те. Найголовніше відбувається в голові: твої думки всі випаровуються. Ти не можеш думати ні про що — тільки про людину, яка поруч. І про те, що з нею можна зробити… У хорошому сенсі слова. І з її згоди, звісно. Час зникає, простір зникає. І всередині в тебе такий ураган, що, здається: ще трохи — і голову знесе… І для всього цього достатньо просто поцілунку. Або навіть дотику руки. Усе. Ось це секс. А те, що ти в тих книжках читала — це все… дурниця.

Я завмерла посеред кімнати, загіпнотизована голосом Сейджа й тим, як серйозно він усе пояснював. І мені так сподобалося те, що він сказав, що весь мій гнів, і сором, і відраза раптом кудись зникли. А що, якщо він — єдиний, хто має рацію?

«Але ж мені не судилося пробувати те, про що він говорить», — подумала я. Я ніколи раніше не замислювалася про це, але зараз раптом усвідомила: усе те, що відбувається із Сейджем, про що пишуть у книжках, усе це заборонене, і дивне, і таємне, що трапляється між людьми, коли вони залишаються наодинці, — усе це ніколи зі мною не станеться.

Ніколи.

У мене не буде стосунків.

У мене не буде кохання.

Я — недоторканна.

Я сіла в інше крісло, обняла свої коліна й опустила на них чоло.

— Усе це пройде повз мене, так?

Сейдж мовчав. Тут йому нічого було сказати. Усе було зрозуміло без слів.

— Тоді навіщо вони купують мені всі ці книги?!