Тереза давно навчилася носити маску: успішна, врівноважена, завжди з усмішкою. Але за цією ідеальністю — втрати, мовчанка, біль, який ніхто не бачить.

Одинадцять років тому вона втратила матір. І відтоді звикла виживати: бути сильною, незалежною, не довіряти. Однак, коли в небезпеці знову опиняється її молодша сестра, — Тереза знову робить те, що вміє найкраще: рятує. Без права на помилку.

І все могло б закінчитись гірше…

Якби не він — той, хто зник багато років тому. Друг дитинства.

Він допомагає не тому, що повинен. А тому, що не може інакше.

Та з його появою повертається й минуле. І правда, до якої Тереза не готова.

Вона опиняється на межі, де кожне рішення як крок по лезу. Пробачити чи зламатися під вагою брехні? Довіритися — чи втекти?

Це історія про вибір, який болить. Про втрати, що залишають пустоту.
І про почуття, які знову з’являються саме тоді, коли на них найменше чекаєш.