Розділ 6
— Нічого, як виб’єш, так і вставиш, — почула задоволене. — Не думаю, що справжньому господареві сподобається таке поводження з його майном. Нумо, приступай! Однією проблемою менше! А мені на тренування час іти. Сподіваюся, коли повернусь, тебе тут уже не буде. Й духу!
Ну й логіка в людини — а щоб тебе підняло й гепнуло!
— Гей! Стій, Халку! — я припала до щілини спочатку вухом, а потім вклинила ніс, серйозно злякавшись. — Не смій йти! Та як же не буде, якщо ти мене закрив? Зовсім ку-ку, чи прикидаєшся?! У мене клієнти, чуєш? І вони тебе проклянуть!
— Я закрив? — Халк непідробно здивувався. Та в нього талант актора! — Нікого я не закривав. Та з цього боку й замку немає. Це все ялинка!
— Яка ще ялинка? Знущаєшся?!
— Навіть не починав. Твоя, яку ти в коридорі поставила. Вона випадково впала на двері разом зі шваброю, коли я вже пішов. І прямо на ручку, ось невдача! Але я, звичайно ж, цього не бачив, просто припустив. Так що врахуй, почнеш смикати ручку — зламаєш або ялинку, або двері.
Я оторопіла від такого нахабства. І підлості!
— Ах ти, гаспид! Не чіпай мою ялинку! Морда безсоромна!
— Ще одне слово, Видра…
— Масик дилетант!
На двері впав кулак. Тадах! Дверна панель здригнулася, але витримала.
Та подумаєш темрява! Коли треба, тіло ведуть інстинкти! Уже за мить я стояла на краю ванної кімнати, тримала в руках душ і пляшку із шампунем. Навіщо останню — не знаю, не питайте! Але тримала дуже грізно! Зараз увійде, і я-як шандарахну!
Гаспид не увійшов, сказав напрочуд спокійно. Щоправда, із шипінням, наче крізь зуби, але це такі дрібниці:
— Хочеш потрапити на роботу — викликай МНС. Телефон у тебе є, впораєшся. Можеш їм навіть заспівати! Вони приїдуть, зламають вхідні двері та повідомлять про те, що сталося, справжньому господареві. Уже надвечір ти вилетиш звідси пробкою! Заплатиш і за виклик, і за матеріальні збитки. А я, так і бути, прощаю тебе.
Чого? Що він робить?
— Слухай, Халку, тобі там не жовта вода від напруги в голову вдарила? Чи ти в житті такий феєричний йолоп? Цього не буде! — пообіцяла. — Ніколи!
— Краще, Відьмо, по-доброму з’їжджай з квартири! Вона моя!
— Твоя — це фігура із трьох пальців, дуля називається! Забери швабру, покажу! А заразом і унітаз! Не дарма ж ти тут уже пів години тупцюєш!
А щоби не бути голослівною, злізла з ванної, узяла та спустила в унітазі воду.
— Ой, водичка дзюркотить! — крикнула. — Добре як!
Халк голосно вилаявся, почулися кроки, що прискорювалися, і двері у квартиру з шумом зачинилися, а я залишилася сидіти у ванній кімнаті одна й без світла.
У, падлюка неголена, ну я тобі пригадаю видру! А ще пішов, каже! Не бачив!
Припавши до дверей, засувала ручкою туди-сюди. Засмикала акуратно, пробуючи розхитати затвор. Все ж телефонувати до МНС — соромно. Та й не звикла я програвати.
З ув’язнення вибралася через годину — спасибі Амуру, здогадався песик відтягнути швабру. Вийшла на біле світло зла, як чорт… ні, як відьма! І така ж кудлата! Ну не до гребінця й сушіння мені було! І що найстрашніше — не до сніданку! Поставивши зігнуту буквою «Г» ялинку на місце, прибігла до спальні, кинула погляд на годинник і ахнула.
Постійна клієнтка обіцяла прийти в салон уже за двадцять хвилин, а я — обличчя «Бомонда», напередодні свята досі без зачіски, без макіяжу, ще й око сіпається, як у паралітика. Піжон Фужерів буде шокований!
Але робити нічого, швидко одяглася, натягла на безлад із волосся шапку, на плечі кожушок, залізла в чоботи… Згадавши про справедливу помсту, приставила до порога перпендикулярно швабру, підсунувши під довгу ручку пуф, щоби вийшов потрібний кут — швабра не граблі… Автомати на лічильнику вмикати не стала. Схопила ключі від машини й стартанула вниз сходами.
З гаража вирулила, як пілот формули один — кулею вилетіла на старті та погнала свій Матіз до центру. Примчала на роботу і, клянуся, так швидко я ще ніколи себе не приводила до ладу. Напарник Костик з Ігорком тільки рота відкрили від моїх здібностей, розганяючи хмару лаку для волосся.
— Господи, Феєчко, що з тобою? — сплеснув у долоні чутливий Фузік. — Новосілля відзначала? Або в тебе, нарешті, нормальний мужик з’явився й у печері тримав?
— Швидше вже в ступі літала! Ворог у мене з’явився, хлопці. Але потім, усе потім, а зараз робота!
Grazie per scegliere Sovaboo e per valorizzare la creatività onesta!
Costruiamo questo spazio con amore per i libri e rispetto per gli autori. Il tuo sostegno permette agli autori di continuare a scrivere e creare nuove storie per te.
Per continuare a leggere, puoi acquistare l'accesso online a tutti i capitoli del libro.
* L'IVA è inclusa nel prezzo visualizzato.