Розділ 7

—  Нам немає про що говорити, я тобі все сказала ще рік тому.

—  Ен, ну вибач, я був ідіотом, зраджував тобі, вів себе як цілковитий мудак, —  він намагався зробити вигляд, що розкаюється, але я знала – такі, як він не змінюються і не визнають своїх помилок.

—  Ти хоч розумієш, що ти накоїв? Я довіряла тобі, любила тебе, а ти вирішив проміняти мене на якусь спідницю, а тепер раптом згадав, що я існую і думаєш я тебе вибачу, та ніколи. Забирайся! – Я була зла і хотіла йому дати гарненького ляпаса, але потім вирішила, що насиллям діла не вирішиш.

—  Я розумію і хочу все виправити, дай мені шанс.

—  Кирило, змирися з тим, що другого шансу я тобі не дам ніколи. У мене нове життя, нова робота і людина, з якою мені комфортно.

—  Хто він? – Мене дивував той факт, що людина, яка зраджувала мені протягом довгого часу сміє питати, хто мені подобається.

—  А ти хочеш знати, добре, я скажу. Він успішний, красивий, спортивний, розумний, не біжить за кожною спідницею, цілує мене так, ніби я єдина дівчина на землі. Продовжувати? – Я бачила як грають у нього скули, але він все ще стояв посеред мого коридору.

—  Отже, тобі головне гроші? Завжди знав, що ти меркантильна сучка! – Я не раз чула такі фрази і вже навіть не реагувала.

Але я навіть не помітила як, на порозі моєї квартири з’явився Влад, не знаю скільки він чув, та це і не важливо. Я тільки побачила, як кулак, на якому ще вранці були рани врізався в щелепу мого мудака колишнього. Той не зрозумів, що відбувається і ще намагався відбиватися, але Влад просто взяв його за шкірки виставив за двері і сказав декілька слів, які мене дещо вразили.

—  Ще раз тебе побачу поряд з Ен, ти перерахуєш всі свої кістки, ясно? – Мій колишній закивав головою, а я ясно почула, як мій бос вперше назвав мене не Аньою, а Ен.

Він закрив двері, а ми так і залишились дивитися один на одного в коридорі. Що він тут робить? Його зелені очі кишіли демонами, яких він намагався взяти під контроль. От цікаво, коли він мене ображає, то норма, а от коли інші то він захищає мене, я досі не розуміла логіки, та і взагалі сьогодні був надто насичений день. Так як є, в банному халаті я пройшла на кухню, залишивши свого гостя в коридорі, поклала чайник з водою кип’ятитися. 

Мене почало знобити, я досі була ображена на Влада, але ще більше мене розізлив Кирило, який вирішив, що можна ось так з’являтися і починати все спочатку. Поки я чекала, щоб закипів чайник і дивилася на нічне місто, мій гість не пішов, а тихо присів за столом на кухні. Чого він хоче? 

Я заварила чай собі і йому, на щастя я теж не любила чайні пакетики і пила виключно заварний листовий. Він тільки кивнув, коли я поставила перед ним чашку і піднос з печивом, яке спекла нещодавно. Він тихо пив чай, а мене вже почала дратувати ця тиша, ну скільки можна мовчати, тому я вирішила порушити її сама.

—  Спасибі, —  дещо здавлено сказала я, а потім додала: —  Вибачатися за сьогоднішні слова в офісі я не буду.

—  Нема за що, —  нарешті сказав він своїм глибоким голосом все ще дивлячись в чашку з чаєм, —  я не прошу тебе вибачатися, взагалі— то це я прийшов просити вибачення.

—  Ну, вибачення приймаються, все— таки кращого вибачення і бути не могло – ви вмазали моєму колишньому. Щоправда я і сама в певний момент хотіла це зробити, але у вас вийшло краще, —  я підняла кружку з чаєм в знак дружби і ледь посміхнулась.

—  Те, що ти говорила, це правда? – Нарешті я побачила ці зелені очі в яких зараз панував спокій і повний штиль.

—  Залежить від того, скільки ви почули...

—  Я чув все! Аню, можеш звертатися до мене на ти, коли ми поза офісом, —  я кивнула йому і від мене не вислизнуло те, що я знову Аня.

—  Добре, тоді яка частина з нашої розмови тебе цікавить?

—  Та, де ти кажеш, що в тебе є людина з якою тобі комфортно. – Він припинив пити чай і дивився прямо в очі мені, а я раптом відчула наскільки спекотно стало в моїй квартирі.

—  Я не можу брехати тобі, навіть якщо б захотіла. Йому я сказала неправду, тільки щоб він перестав себе тішити надією на те, що я весь цей рік чекаю тільки його повернення, —  я побачила, як Влад видихнув, виявилось доки він чекав відповіді, то затримав дихання.

—  Ти вибач, я лізу не в свою справу, просто якщо б це була правда, то я подумав, як безглуздо і необдумано вчиняв. – Я бачила, що він розкаюється.

—  Все гаразд, давай просто це все забудемо і продовжимо працювати, як нормальні люди, ти час від часу будеш козлом, а я продовжу тебе за це трішки зневажати, —  я протягнула його мізинчик, так це дитяча фішка, але ми з Віркою завжди так робили.

—  Тобто, ти мене вибачаєш? – Я кивнула і він нарешті з’єднав наші мізинці, від дотику його шкіри по моїй пройшов невеличкий розряд. Все ж цей чоловік діяв на мене по— особливому.

Ми ще трохи сиділи, пили чай, їли печиво і багато розмовляли. Як виявилось Влад непоганий чоловік, але є щось що змушує його так різко змінювати характер і так прискіпливо відноситись до людей. Влад сказав, що шкодує про те, що тільки раз приклався по фізіономії цього мудака, а я тільки потиснула плечима. Він розпитував про моє навчання, чому я обрала саме бухгалтерію, чому не пішла в сімейну справу. Звісно, я звикла до питань такого змісту, в мене навіть були заготовлені відповіді. 

Я хотіла робити те, що любила всім серцем, так у батьків був прекрасний меблевий бізнес, а мені хотілося робити те, що я вмію краще всього і нарешті стати незалежною від них. Навіть, якщо б я пішла в сімейний бізнес, то була б на утриманні власних батьків, як не крути цього я не прагнула. Так, я розумію, що прийде час і мені доведеться очолити татове виробництво, але поки цей час не настав, я хочу пожити для себе і батьки мене повністю підтримують. Потім я розказала йому про репетиторство і про Артемку, він з таким захопленням слухав, ніби це якась казка, а згодом розказав, що у нього теж є брат, правда він живе з батьками за кордоном і вони рідко зустрічаються. Я просто посміхнулася йому в знак підтримки. 

Чесно кажучи, то моя душа раділа, що так сьогодні склалося, тепер ми стали на стежину приятелів, що не може не радувати. Коли вже годинник пробив далеко за північ, Влад вирішив, що йому час додому, я провела його до дверей і навіть обійнялися на прощання. Я повернулася на кухню, помила чашки і побачила у вікно, що авто Влада все ще під будинком. Видно йому так само дома самотньо, тому сьогоднішній вечір він коротав зі мною. І я не довго думаючи, написала йому повідомлення.

Ен: Ти можеш заходити частіше, щоб ось так посидіти, якщо тобі це буде необхідно. Я завжди рада;)

В авто загорілося світло, а у мене в месенджері почали бігати три крапки, Влад писав відповідь. Коли я писала, то думала він проігнорує, але він мене вкотре здивував.

Владислав А: Дякую тобі за цей вечір, мені давно не було так легко і комфортно. Якщо ти захочеш, я познайомлю тебе із Вугликом.

Ен: Вугликом???

Владислав А: Ну кіт, якому ти вже встигла замовити все необхідне, мені прийшло підтвердження з сайту.

Ен: Я не знала, як його звуть. Буду тільки за;)

Владислав А: Спокійної ночі, Аню)

Ен: Тобі теж, Владе)

Це був доволі дивний день, який нарешті закінчився. Тільки коли я лягла в ліжко, то пригадала, що Бродяга сьогодні більше не писав мені. Я почала хвилюватися, а потім вирішила, що він надто зайнятий, все— таки в людини свій бізнес. І як так вийшло, що я почала прив’язуватись одразу до двох чоловіків? Ен, що з тобою не так? Мені терміново потрібно поговорити з Вірою, тільки вона може вправити мозок, при цьому залишатися моєю подругою. 

Сон сьогодні мене здолав доволі швидко і міцно, я не бачила нічого уві сні, тільки вранці хотіла кинути будильник десь далеко, щоб він закрився. Але ж ні, треба було на роботу, в цілому день проходив, як завжди рутинно, спочатку вибрати костюм, який я не любила, потім вже звичний алгоритм в офісі, єдине що розбавляло цю одноманітність, це Маша з якою ми доволі швидко зблизились і тепер в мене з’явилася ще одна подруга. Бродяга затих, тому я вирішила написати йому сама.

Леді: Привіт, в тебе все добре? Ти не пишеш, щось трапилось?

Після цього була довга тиша, я так і не могла збагнути, може то я стала йому не цікава, але все ж наче було добре. Так, годі себе накручувати, він просто зайнятий. Ввечері мій бос вже не такий козел, як зазвичай підвіз мене додому, знову нагадавши, що на вулиці йде сніг і холодно, якщо я хочу захворіти і бути звільненою, то можу йти пішки – на що я зміряла його неприємним поглядом. Всю дорогу він кидав на мене погляд, але не дозволяв собі лишнього, що мене радувало. Звісно його покарання були солодкими, але неправильними і ми це обоє прекрасно розуміли. 

Вдома я провела ще одне заняття з Артемкою і ми знову весь час який залишився балакали, правда тепер його турбувало дещо інше.

—  Анно Сергіївно, у вас у житті сталося щось приємне, якісь зміни?

—  Чому ти раптом так вирішив? – Мене дещо здивувала його спостережливість.

—  Ну ви весь вечір дивитеся на мобільний і важко зітхаєте, а потім наче щось згадуєте і ваш настрій стає кращим.

—  Який ти спостережливий. Так, мій друг перестав мені писати, а людина, яку я трішки зневажала – виявилась досить непоганою. – Я погладила його по голові.

—  Ну друзі теж не завжди мають час, щоб відповісти. Як каже моя мама: «Головне бути терплячим і ти обов’язково будеш щасливим».

—  В тебе дуже мудра мама та й ти нічого так, —  я простягнула йому кулачок, щоб він вдарив, як в двері подзвонили і Артемко побіг до мами, кинувши мені наостанок: —  Анно Сергіївно, все буде тіп топ, не партесь. – На що я тільки посміхнулась.

Я увімкнула новорічний серіал і почала готувати вечерю, сьогодні мені хотілося чогось легенького, тому я вирішила зробити картопляне пюре із курячими відбивними і до цього легенький салатик. Коли все готувалося, у мене залишився настрій на десерт, в холодильнику я знайшла сир, печиво, консервовані персики і чомусь мені захотілося чізкейку. Звичайно я була б не я, якби просто кинула цю ідею. Тому через деякий час на кухні було готово, все чого я сьогодні хотіла. Коли я дібралась до телефону, зрозуміла, що пропустила момент, коли мені відповів Бродяга.

Бродяга: Леді, перепрошую за те що не писав, був зайнятий. Дуже сумував за нашим спілкуванням насправді. Що поробляєш?

Я посміхнулася, отже, не одній мені його не вистачало.

Леді: Я приготувала вечерю, чізкейк і тепер можу спокійно сидіти і нічого не робити.

Бродяга: Ого, та ти просто фея. А я от сьогодні задовольняюсь доставкою, нажаль, не мав часу приготувати собі щось, та й сил теж. Що нового розкажеш?

Леді: Мій бос виявився доволі крутим чоловіком, врізав моєму колишньому, який вів себе, як справжній мудак, потім розказав трішки про себе і я зрозуміла, що він такий тільки тому, що біля нього мало людей яким він може по— справжньому відкритися.

Бродяга: Ну це прогрес. Знаєш, що мені дійсно цікаво?

Леді: Що?

Бродяга: А чи не закохана ти раптом у нього? Ти не подумай, я питаю це чисто із цікавості, просто ти так багато про нього говориш.

Леді: Ні, спочатку мені була незрозуміла його поведінка, тепер я намагаюся розібратися в ньому, як в людині.

Бродяга: Ну я зрозумів, тільки якщо станеться, що ти закохаєшся повідом мене, щоб я знав.

Леді: Взагалі— то мені тебе не вистачало ці дні, коли ти мовчав. Навіть була думка зустрітися. Але поки бачу, що немає сенсу.

Бродяга: Пропоную, поспілкуватися ще деякий час і тоді зрозуміти чи варто це робити. А поки добраніч.

Леді: Добраніч;)

Я була здивована і спантеличена. Він поводив себе дивно, ну не міг він закохатися в мене, навіть не бачивши мене. Я геть заплуталась, з одного боку Влад, який відкривається мені геть по— новому, з іншого Бродяга, якого мені самій цікаво побачити і поспілкуватися. І що ти тепер буде робити Ені, крутилося у моїй голові. Спочатку був ідіот Кирило, якого ти безнадійно любила, але він хоч був один. А тут тобі на цілих двоє мужиків, з яких ти не можеш вибрати одного. В що ти знову вляпалась?