Розділ 8, частина 1

А десь за годину Халк привів у квартиру якусь дівчину, і судячи з низького жіночого сміху з претензією на флірт, що почувся з передпокою, цього разу нею виявилася не Лера-культуристка.

Я не бачила подругу Халка, але щиро побажала, щоби вона виявилася кістлявою й худою. І щоби натерла боксеру ребрами все, що можна натерти! А особисто мені й з моїми грудьми та попою непогано живеться!

Дівчина відпустила жарт щодо чарівної ночі удвох, ахнула, як тут затишно і яка гарна ялинка стоїть, і Халк у відповідь на це щось коротко буркнув. Точніше, не щось, а саме «Так, знаю. Роздягайся вже».

Дивно. Він з усіма дівчатами такий непривітний? Чи лише з тими, хто опинився усередині квартири?

У цей момент я сиділа за святковою вечерею у своїй спальні, дивилася в ноутбуці фільм і гризла качине крильце, чекаючи наближення півночі. А щоб очікування було комфортним, а гоблін не попадався на очі, перенесла до себе з кухні обідній стіл та чайник.

І, якщо ви думаєте, що я сиділа чинно, як у кіно, то помиляєтесь. Я встигла прийняти душ, переодягнутися в піжаму, сісти на ліжко по-турецьки й хмикнути у відповідь на цирк, що почувся за хвилину в передпокої, коли дівчина зрозуміла наказ боксера буквально й дещо йому непристойно пообіцяла.

Ну дає! Прямо одразу, чи що?

І все б нічого — та начхати мені на них! Я вже повернулася до Грінча, який вкрав Різдво, коли секс-малину парочці зіпсував підлий Амур.

Не знаю, яким місцем думав Халк, не попередивши свою подругу про величезну вівчарку, але я, якраз, догризала крильце, коли висока незнайомка з фігурою амазонки, з вереском: «Прибери його!», у колготках і бюстгальтері стрибнула в мою кімнату, ледь не перекинувши святковий стіл. І витріщилася на мене, роззявивши рота.

Здрастуйте, приїхали. Я завмерла з качкою в зубах. Це ще що за новини? Ось на таке ми достеменно не домовлялися!

Халк у передпокої із запізненням вчорашнього поїзда суворо обсмикнув пса: «Амуре, на місце!» і зашумів, відправляючи вівчарку на кухню. А я вразилася: ні, ну точно дилетант! Такому господарю тільки хом’ячків і дресувати!

Собака всього добу, як у новій квартирі, звідки йому знати, де її місце? І кухня тут взагалі ні до чого!

— Єгоре! Хто це?!

Зрозуміло, що питання боксеру поставила не я, а напівгола дівчина-спортсменка номер два, почервонівши до кінчиків вух і позадкувавши від столу, але гвинтики в моїй голові вже закрутилися-заклацали, змушуючи ввімкнутися логіку.

Саме остання й підказала, що обуритися я завжди встигну. Але раптом мені випав несподіваний шанс?

Я здивувалася на мармизі, і картинно підняла брову: мовляв, хто це тут посмів мене турбувати — королеву таку!

Повільно відклавши крильце убік, облизала пальці й випрямила спину. Зміряла дівчину знизу-вгору оцінювальним поглядом.

— Мене звуть Наталка, і я тут живу. А ось хто ти, і що робиш у моїй спальні — гадки не маю, хоча здогадки, звичайно ж, є.

— Владислава, — видихнула незнайомка, і судячи з її обличчя, вона насправді розгубилася.

Ще б пак! За вікном новорічна ніч, у передпокої красивої квартири залишився молодий мужик — суцільний тестостерон, і дівчині вже, здається, що ось воно особисте щастя. Так близько!... А ж тут звідки не візьмись — величезний пес, а слідом за ним і я — незрозуміла дівчина в піжамі. Тут хочеш – не хочеш, а від сюрпризів у ступор увійдеш.

Мабуть, зараз час напустити на себе розумний вигляд і почати нести нісенітницю.

— Привіт, Славо! — я широко посміхнулася незнайомці й підняла вгору великий палець, роздумавши сердитись. — Класний у тебе прикид, — кивнула на рожевий бюстгальтер із пуш-апом, за яким не розгледіла груди, — новорічний! І прес нічого так. Качаєшся?

Дівчина моргнула, підтягнула на прес колготки та насупилася:

— Боксую. Але я так і не зрозуміла.

— Не слухай її, Владо! — У спальню сунувся Халк, протиснувся в отвір плечима, але я його відразу зупинила, приставши в ліжку на коліна й наставивши в бік хлопця палець.

— Ану, стояти, гобліне! Зробиш бодай крок, і я за себе не відповідаю! Викличу поліцію, ти мене знаєш, і на цьому закінчимо суперечку!

А ось Владиславі кинула ненароком, знову сівши на ліжко й легким, але гордим помахом руки відкинувши з плеча рожеві пасма волосся.

— Я Єгора колишня дівчина. Такі справи. Але сподіваюся, це тебе не дуже турбує? Ми ж сучасні люди, правда?

— Хто?! — у високої та міцної амазонки відвисла щелепа. Та й у Халка теж — навіть, бідолаха, у дверну коробку вчепився так, що пальці побіліли.

— Як колишня?

— Слухай, ось тільки не треба трагедії, — я відмахнулася, як від малозначущої нісенітниці, підібрала виделкою з тарілки оливку і відправила її в рот. Пояснила незрозумілій спортсменці: — Та звичайна ситуація! Я його покинула, а він не змирився. І тепер, як останній пес у кубло, усіх сюди тягне. Кіно з попкорном, а не Єгор! Сьогодні одна подруга проти ночі, завтра інша. Так мені набрид — не передати! — зітхнула й різонула долонею по шиї. — Дістав!

— Що-о?! — прохрипів боксер, а дівчина пискнула, поцікавившись дуже по-жіночому:

— Але навіщо?

— Так довести хоче, кого я втратила! Пережити не може, що знайшла іншого хлопця. Кращого за нього у всіх сенсах! Розумієш? — Я кашлянула з натяком й мстиво подивилася на Халка — я йому покажу товсту! — Проганяю, а він знову тут. Вбивається від кохання до мене!

— Але… невже тобі все одно?!

Господи, та для цієї Влади, схоже, гоблін Єгор — бог. Адже вони, напевно, і знайомі щонайбільше пару годин.

— Абсолютно. Терпіти не можу егоїстів! — А ось це сказала чесно. — Якби мені було не все одно, я б вам двом уже очі подряпала, а так сиджу тут і вимушено слухаю, у якому вигляді ти йому пропонуєш інтим. До речі про егоїстів… — я нахилилася до дівчини, але сказала досить голосно — мені від Халка приховувати нічого. — На твоєму місці, Славо, я б не розраховувала, що він тобі відплатить тим же. Гм-м, усікла?

— З-замовкни, Відьмо! — просто задихнувся мій ворог. А я що, а я нічого — теж погляд примружила. І за чайник схопилася про всяк випадок. — Вона все бреше! — рішуче сказав дівчині, як вистрілив. Ось тільки постріл вийшов косим.

Я хмикнула — дуже артистично та голосно.

— Ну звичайно ж! Ще скажи, Беркуте, що ти не знав про мене, коли запрошував сюди Владу й затискав її в передпокої. Типу забувся? Чи не вважав за потрібне її попередити? Якось це виглядає підленько, не знаходиш?

У боксера засувалися жовна й піджався рот. В очній ставці він продув начисто й був готовий задушити мене голими руками. Ось тільки його дещо стримувало, поки що стримувало — моє кричуще нахабство й непереможна завзятість.

Я піднялася з ліжка, як була в піжамі вийшла з-за столу й поклала руки на груди. Прибивши боксера до підлоги крижаним поглядом у відповідь, звернулася до його сьогоднішньої подруги — копії вчорашньої Лери.

— Слухай, Славо, а забери його собі, га? Ось прямо зараз і назовсім — у господарстві знадобиться! У нього вже й валізи складені. Він, правда, хропе ночами й спить у шкарпетках, бо в нього осляча плоскостопість, але ж це дрібниці! Правда ж, Беркуте? — Я посміхнулася боксеру й попередила з холодом у голосі: — Краще піди з квартири, Халку! По-доброму прошу!

— Не дочекаєшся!

Боксер блиснув очима, як вугіллям, і пообіцяв із шипінням, відірвавши руку від коробки:

— Я не забуду, Меґеро. Ти мені ще відповіси. За все!

Авжеж. Уже сім разів злякалася, впала трупиком і смикаю в агонії лапками. Так страшно!

— А ось ображати мене не треба, — попередила. — Ну, не люблю я тебе, адже серцю не накажеш… Масику! — ласкаво вишкірилася. — Навіть у наступному житті не повернуся, не мрій! — Заявила на білому оці. — Славо! — знову глянула на дівчину. — То як щодо валіз? Може допомогти викликати таксі?

Халк таки ступив у кімнату, але тільки для того, щоби висмикнути з моєї спальні свою подругу і випхати її в передпокій.

— Ходімо звідси, Владо! Негайно! А з цією ненормальною я потім сам розберусь! — полоснув на прощання очима-кинжалами, і зачинив за собою двері. А за секунду ще одну — уже у вітальню.

Ага, спрацювало виховання! Ніякого інтиму в передпокої!

Я потерла руки, підбігла до дверей ближче і приготувалася чекати — а що як дівчина здасться й піде? А раптом і Халк разом із манатками? Адже мужики ж фаталісти — якщо рубають від плеча, то з кінцями! Не може ж Халк не розуміти, що ситуація і справді безглузда? Та опинись на місці незнайомки Влади я — мене б уже і слід простив, після такої зустрічі з фіктивною колишньою! Ще б і по пиці ошуканцю з’їздила!

Хм. А вона чомусь чекає й не йде.

Минуло десять хвилин… двадцять… а двері так і не грюкнули.

Не пішла.

Настрій зіпсувався. І головне від розуміння, що мені дістався гідний супротивник.

Начхати боксеру, що про нього думають Влада, Лера чи хтось третій — ну, припустимо, я. Він не поступиться, і все.

Я повернулася до ноута, сіла за стіл і стала їсти качку — свято ж таки! А за пів години, коли відгриміли феєрверки, й вся країна зустріла Новий рік, за стіною пролунав стогін непристойно-еротичного сенсу. Я якраз розмовляла з подругою Машкою й пила шампанське, коли стіна відгукнулася ритмічним стукотом.