Мисливці за правдою

Однак усього цього виявилося недостатньо, щоб Аарон зі своєю компанією був покараний. Бо відповідно до закону схопити дівчину за руку — недостатній привід, щоб сісти до в’язниці. Закони написані для тих, чия шкіра не злазить від дотику. От якби Аарон кислотою мене облив — тоді інша річ.

Я провела тиждень у лікарні на антигістамінних і протизапальних препаратах, потім повернулася додому, де я пролежала в депресії ще кілька тижнів. За місяць після події світ ззовні, нарешті, почав мене трохи цікавити: я перевірила пошту й зайшла у свій Інстаграм.

А там творилося щось неймовірне.

Аарон виклав відео на Youtube разом із вибаченнями на мою адресу й побажаннями якнайшвидшого одужання, і це відео переглянуло кілька сотень тисяч людей. У коментарях хтось кинув посилання на мій Інстаграм, і багато хто зайшов, щоб написати кілька слів підтримки.

Сльози текли по щоках, коли я читала добрі повідомлення від незнайомих людей. Кілька статей з’явилося в газетах і новинних порталах. В Інстаграмі на мене підписалося майже п’ятдесят тисяч людей.

Мені дали шанс бути, нарешті, почутою.

Правильніше, куплений мною ціною ще одного опіку.

Сталося те, про що я мріяла: увага суспільства, його інтерес до мого життя й навіть деякі пожертви на дослідження моєї хвороби.

Але після замаху Аарона — інакше, ніж замахом, я його дії назвати не могла — у мені щось зламалося. Я — та, що завжди була бунтаркою і відчайдухом, — уперше усвідомила, наскільки крихке моє тіло. Як легко мене спіймати, стиснути в руках і знищити. І що зробити це зможе будь-який дурень. Навіть не обов’язково встромляти ніж або накидати мотузку на шию — достатньо простих дотиків: я стечу кров’ю, і моє життя закінчиться.