Глава 5

– Хочеш сказати, що комусь із них під силу змінити твоє майбутнє? – показує поглядом на компанію Рентона. – Оцим придуркам під силу вирішити за тебе, чи бути тобі хорошим воротарем? Гей, яким чином, чувак? Та жоден із них і близько не має прав тренера Герлі! Але навіть останній не має права позбавляти тебе шансу стати тим, ким захочеш!

– Знаю! І що ж ти пропонуєш, розумнику?

Хлопці видихають і знову розпрямляють спини, продовжуючи дивитися один на одного через стіл.

– Пункт перший саморозвитку "S. P." говорить: "Роби все можливе, щоб досягти обраної мети".

– Та чорта з два це від мене залежить!

– Пункт номер два "Не пасуй перед складними завданнями" і три "Завжди контролюй свої емоції", – спокійно продовжує Закарі. – Самовладання – це ознака інтелекту, Фінлі. Чим він вищий, тим менше помилок ти робиш. Хочеш зі мною посперечатися?

– Ні, продовжуй. Хочу переконатися, як глибоко ти в цьому загруз, чувак.

– Достатньо, щоб зрозуміти: я хочу визнавати свої помилки.

– А це ще навіщо? – хмикає Джейк, але вже не так упевнено. – Зібрався каятися в гріхах? Я думав, для цього люди ходять до церкви.

– Тому що це – еволюція зростання особистості, – парирує Зак. – Слабкі люди завжди вигороджують себе й звинувачують у своїх невдачах інших. І тільки сильні здатні взяти на себе відповідальність. Я впевнений, у тобі є потенціал сили, Джейку. Залишилося навчитися приймати перемоги й поразки, а не намагатися комусь сподобатися тільки тому, що цей «хтось», як тобі здається, успішніший за тебе.

– У мені є потенціал стати чортовим роботом! – не погоджується Джейк. –  Давай ще скажи про самовідданість, Капітане Америко, і пазл святенника остаточно складеться!

– Не складеться. «S.P.» завжди відстоює свої цінності й свої інтереси. Завжди, Фінлі! Про кордони я тобі сказав. Подумай, чи варта вечірка в Рентона сварки з Трішею? Адже завтра на наше місто може впасти величезний метеорит, і в останню секунду свого життя, розчавлений каменюкою, ти шкодуватимеш зовсім не про те, що пропустив ідіотську вечірку, а про те, що не побажав на добраніч своїй дівчині.

Ми всі роззявляємо роти й на якусь мить завмираємо, після чого Джейк беззлобно видихає, знаючи, що програв:

– Чорт, іноді я тебе ненавиджу, Бейкере! У тебе просто талант розкривати людям мізки!

– А знаєш, Заку, – я повертаю голову до свого боса й несподівано кажу: – Мабуть, я б вступила до твого клубу сильних особистостей. Мені сподобався пункт номер два – не пасувати перед труднощами.

– І я, – погоджується Ембер, дивлячись на Бейкера захопленим поглядом. – Серйозно, Заку, давай організуємо свою лігу «S.P.»? Ну, або хоча б таємне товариство. Ідейний натхненник у нас уже є – ти! Залишилося зібрати послідовників.

– А чому таємне? – питає Тріша. Вона вже встигла образитися на Джейка й знімає з талії його руку. – До речі, народе, я теж із вами. Мені подобається ідея розвинути в собі найвищу функцію розуму. Коли на наше місто впаде метеорит, – якщо він, звісно, впаде, – я точно хочу бути з тими, хто мені дорогий, от!

– Ну, Трі-іш! Ну чого ти… – винувато тягне Джейк і присувається ближче до своєї дівчини. – Та не піду я на цю вечірку! Скажи спасибі містеру розумнику. Будемо вважати, що він мене переконав!

Він сердито блискає на Закарі чорним поглядом, але той тільки знизує плечима, повертаючись до курки й салату. Упорашись із парою нагетсів, своєю чергою питає в Ембер:

– Так, чому таємне?

– Які ж ви нетямущі. Бо звучить цікаво й загадково! Майже як «Орден Фенікса» чи «Союз Тамплієрів»! Я вже так і бачу перше таємне зібрання нашого братства й принесення йому клятви вірності!

Від емоцій, що її охопили, Ембер відкидає рожеві косички на спину й підстрибує на лавці.

– Це неодмінно має статися в повню! Ви згодні?!

Ембер із нас найнепосидючіша, а Закарі – найсерйозніший, але навіть він усміхається. Глянувши на дівчину, переводить погляд далі й раптом надовго про щось замислюється.

Ми навіть не помітили, що голоси довкола стихли, а в шкільному дворику з’явився високий темноволосий хлопець. Його поява змушує притихнути компанію Рентона й Кейт і насторожитися, ніби вони побачили перед собою небезпечного незнайомця.

Дивно, але не схоже, щоб серед них були друзі Палмера.

А може, він сам не хоче нікого помічати?

Окинувши поглядом внутрішній двір, заповнений старшокласниками, хлопець більше ні на кого не дивиться. В одній його руці ланч-бокс, який він приніс із собою, другу він тримає на лямці рюкзака. Він іде між центральними столиками так само прицільно й упевнено, як ішов у класі, і зупиняється за кілька метрів від нашої компанії. Знявши з плеча рюкзак, сідає за вільний столик, відкриває ланч-бокс і починає їсти, явно не збираючись витріщатися навсібіч і задовольняти розмовою чиюсь цікавість.

Не знаю, що саме змушує мене знову завмерти при його появі. Те, що я бачу його тут, у випускному класі школи (після того, як мій батько сам відвіз його до поліцейського відділку). Чи те, що не тільки Шон змужнів за минуле літо, але й Метью теж змінився за ці кілька місяців.

Мій погляд фотографа змушує мене точно підмічати деталі й звіряти їх із вихідними даними в пам’яті. І якщо Шон додав кілька фунтів, то Палмер лишився таким самим гнучким, от тільки плечі стали ширшими, а вилиці на обличчі окреслилися чіткіше. І вже напевно з ним лишилися його сила й швидкість.

Я багато разів стежила за грою хлопців із команди з лакросу й розумію, що якщо ці двоє після всього зіткнуться в одній команді, це не буде простим суперництвом. І вже точно воно не буде легким для Рентона. Бо в Палмера є характер, а ще слава хлопця, з яким краще не водити дружбу, якщо не хочеш опинитися по інший бік закону.

Ембер практично озвучує мої думки:

– Цікаво, як швидко Кейт втратить інтерес до свого нового хлопця й переключиться на Метью, який повернувся до школи? Думаю, уже за місяць Рентон їй набридне. Багаті дівчатка люблять гратися з вогнем, доки не обпечуться. А Кейт точно не найрозумніша з них.

– Зате Палмер не дурень, – відгукується Закарі. – Не думаю, що йому потрібні проблеми з донькою майбутнього мера Сендфілд-Рока. Не знаю, Ембер, як щодо тебе й дівчат, але цьому представникові темного боку суспільства жодні клуби не потрібні. Джейку, тільки подивися на нього, ось у кого варто повчитися холоднокровності. Він ще нічого не зробив, а вже привернув до себе увагу. Між іншим, це одна з головних характеристик сильної особистості.

Рука Фінлі знову лежить на талії в Тріші, і він неприємно дивується:

– У Метью Палмера?

– Так, у нього.

– Ти жартуєш, Бейкере? Та цей чувак узагалі без принципів, уже я-то знаю. Не варто обманюватися щодо нього. Тут просто ніхто не радий його поверненню. Це не характер, а чортова спадковість його гнилої сімейки. Я б нізащо не став із ним зв’язуватися!

– Так, я пам’ятаю, – хмикає Зак, – як у дев’ятому класі в Пола Мейсона з роздягальні зникла майка з підписом якоїсь зірки лакросу, і в цьому звинуватили Палмера. А через рік виявилося, що її поцупив Дуг Голман, коли засвітився в ній у місті.

– Ну і що? І не якоїсь, а самого Дрю Адамса – він грав за New York Lizards у Вищій лізі. А в Дуга діагноз, його лікар сказав.

– Та нічого, крім того, що ніхто й не подумав попросити в Палмера вибачення. Зате Дуга оголосили під захистом шкільного психолога. Зручно, правда, якщо твоя мати – член батьківського комітету?