SOVABOO

Ми над океаном

Ch. 8: Глава 8

Глава 8

Chapter 8/23 · Page 2 of 233%

Ми жили в місті лише два тижні й не могли знати, хто наші гості. Батько запросив їх до дому й запропонував випити кави. Жінка поводилася стримано й ввічливо, а її донька справді вибачилася. Я їй не повірила, дівчинка продовжувала кирпу гнути від мене й речей довкола, але я була певна, що більше ніколи її не побачу, і не надто засмутилася, коли гості поїхали. Я змогла забути про них майже на цілий рік, аж поки одного разу не дізналася, що в батька з’явилася подруга – та сама світловолоса жінка з ярмарку.

Їхні стосунки спершу не були простими, думаю, ні для батька, ні для Патриції. У місті всі знали Пейт як спадкоємицю шанованої родини й політика-початківця, але вже доволі успішного. А її колишній чоловік, Говард Гардінг, був чинним членом нижньої палати штату від однієї з провідних партій. До тридцяти семи років у Патриції були зв’язки й гроші, репутація залізної стерви, готової йти по головах до визначеної мети, і безліч опонентів, які раз у раз звинувачували її в чомусь з екранів телевізора та сторінок газет.

І тут раптом таємні зустрічі з моїм батьком – звичайним хлопцем з Іллінойсу, які загрожували вилитися в скандал. Родовід Патриції Гардінг не знав мезальянсів, а Говард Гардінг, навіть маючи стосунки з жінками, все ще сподівався повернути дружину, з якою розійшовся через власну гординю та неприйняття її політичної кар’єри.

Зараз я розумію, що це був складний час і для батька, і для Пейт. Що б про неї не говорили, вона не була з тих людей, хто грає чужими почуттями на догоду своєму самолюбству. Мені здається, для неї зустріч із моїм батьком стала таким самим одкровенням, як і для нього самого. І вони обоє довгий час не знали, що з усім цим робити. То намагалися розійтися, то сходилися знову.

І все ж я мушу віддати належне своїй майбутній мачусі. Коли батько відмовився від підвищення по службі, щоб це підвищення не пов’язали з Патрицією Гардінг, і вирішив переїхати із Сендфілд-Рока в сусідній округ, саме Пейт прийшла до нас у дім і сказала, що втомилася сумніватися й хоче бути з ним. Що їм варто спробувати, адже вони, зрештою, дорослі люди й нікому нічого не винні.

Не варто думати, що це сталося швидко. На їхні сумніви пішло майже чотири роки, а рік тому вони одружилися в сусідньому штаті, але досі уникали публічності. За цей час у нас із Патрицією склалися рівні стосунки, не скажу, що вони стали дуже теплими, але ми достатньо зблизилися, щоб прийняти одна одну в житті батька.

Як шкода, що Кейт була схожа на матір тільки зовні, а характер і розум успадкувала від свого батька – сноба Говарда Гардінга. Нам із нею так і не вдалося порозумітися, ми й далі терпіти не могли одна одну, і саме через це наші батьки якийсь час після весілля продовжували жити на два доми, доки три місяці тому їм це не набридло. Вони вирішили з’їхатися й просто поставили нас перед фактом, що останній рік перед нашим із Кейт вступом до коледжу ми проведемо всі разом під одним дахом, як одна сім’я. Бо подобається нам це чи ні, а тепер так воно і є.

Мені це не подобалося. І Кейт теж. Але більше нас не питали, і ми з батьком переїхали до дорогого котеджу Патриції на вулиці Трьох кленів. І саме до нього я зараз мала повернутися після шкільного дня.

Я сіла на велосипед, поправила волосся, відкинувши його на спину, і поїхала. Об’їжджаючи машини викладачів, вирулила на край парковки й раптом побачила просто перед собою Метью Палмера.

Він стояв біля чорного мотоцикла, з рюкзаком на плечі, і розтягував у руках застібку шолома. Помітивши рух, повернув голову й глянув на мене з-під довгого чуба.

Ох, ні. Знову Палмер! Від несподіванки кермо смикнуло вбік, і я охнула, відпустивши одну педаль. На мені були білі кеди й темно-синя в сіру клітинку спідниця до коліна, але вітер підхопив її край і раптом високо оголив стегно.

О, господи! Це просто неможливо! Коли мені здається, що гірше вже й бути не може, це трапляється зі мною знову!

Від сорому захотілося заплющитися й втягнути голову в плечі. Де ж край моєї сьогоднішньої ганьби?

Вирівнявши кермо й опустивши очі якомога нижче, я промчала повз хлопця до шкільних воріт і змогла видихнути лише тоді, коли залишила парковку далеко позаду.

Chapter 8 / 23 · Page 2 of 2