Глава 5, частина 1

І не помітила, як опинилася біля ліжка. Хлопець, закинувши руки за голову, запитально зігнув дугою темну брову. Мусила відвернутися і згадати, що я прийшла в кімнату за речами, а не для того, щоб витріщатися на всяких гостродзьобих дятлів. Як на мій погляд, так незаслужено симпатичних.

Але перш ніж піти, усе одно затрималася на порозі.

— Яєчню не приготувала, зате приготувала м’ясні грінки. З тебе, Сокольський, до вечора батон, молоко і, — наставила на дотепника палець, — шинка. І ще. Раз уже ти нахабно зжер мою вечерю, я в тебе взяла пакетик чаю. Сподіваюся, ти не заперечуєш. Ну бувай.

— Бувай.

Ось тепер пішла. Цікаво, до початку занять в університеті сорок хвилин, а хлопець у ліжку. Як він примудриться не запізнитися? Хоча у нього ніби як машина є?