Глава 10

Розштовхуючи гостей, які плутались зараз під ногами й дратували своєю присутністю, я влетів у дім. Біля бару стояв Рудий у компанії друзів, ліниво обіймаючи дівку за шию. Ще вчора, на його дачі, саме ця навчала мене мистецтву кохання…

Друг не одразу зрозумів мій настрій. Дівчина помітила мене першою.

– Привіт, красунчику! Як ся маєш? –покинувши на мить кавалера, приклалась губами до моєї щоки, і знову впевнено обвила рукою Бамперову талію. – Сподіваюся, не охолов опісля вчорашнього? Га? Молодий і завзятий? Буде час, телефонуй, перетнемося.

– Обов'язково, – я все ж примусив себе посміхнутися, хоча посмішка більше нагадала оскал, та мені було начхати. Зараз мене хвилювало одне.

– Рудий, потрібні ключі від машини. Терміново!

– Тримай ...

Я зловив зв'язку на льоту і вибіг з дому. Завів з ходу сірий «Мерседес» Бампера, що стояв недалеко від воріт.

– Стій! – схаменувшись, Рудий вдерся в салон за секунду до того, як машина зірвалася з місця. Штовхнувши мене на сусіднє сидіння, сам заліз за кермо. – Стас, якого біса ти витворяєш? Може, поясниш?

– Мені треба в місто, швидко.

– Я зрозумів, що не за гумками в аптеку. Куди?

– Не знаю!

Очі Рудого звузилися, він вдарив по керму й вилаявся.

– Фролов, або кажи куди, або йди нахер! Це батьківська тачка! Дізнається – відірве яйця нам обом! Сипоне і за «мерс» і, за дачу по саме не балуйся.

– Та не знаю я! – я також закричав, і голос був ще який серйозний. – Потрібен магазин «Весела трійка»!

– Так їх штук п'ять по місту! Який саме?

– Не знаю, – відкинувшись на сидінні, я заплющив очі і стиснув долоні в кулаки. Треба було хоч трохи заспокоїтися. – Вона зараз там одна, і якщо я її звідти не заберу ... Я тебе прикінчу, Вітьок, зрозумів?!

– Ого! – Рудий відвернувся і заіржав. Сунув сигарету в зуби. – Ясно. Подружку втратив, так? Мені здавалося, ти з тією чорненькою наперевертався досхочу, ні?

Якщо кому й було зараз весело, то точно не мені.

– Чорт, Рудий, не твоє діло. Або вези, або ...

– Або що?! – хитрі очі примружились, але «Мерседес» зірвався таки з місця й розвернувся. І я хотів би водити, як Бампер. – Або помовч, так? Як учора, коли ти м'явся з Інкою?

Я відвернувся. Мені було огидно згадувати вчорашній день.

– Та не переживай, Фрол! У неї свербить на всіх. Забули.

– Іди ти ...

Але обличчя Бампера вже стало серйозним.

– Спочатку права отримай, розумнику, а потім посилай.

Супермаркетів «Весела трійка» в місті виявилося шість штук. Чотири з них, розташовані в людних місцях, працювали цілодобово. Не знаю, яким чином Ельфа занесло в найдальший з них, розташований в протилежному боці міста. Влетівши до останньої з «Веселих трійок», я побачив дівчину, яка сиділа навпочіпки під стіною. Вона схилила до колін свою голову в білій шапці, а я вже був майже на межі розпачу.