Розділ 3
— Життя таке нудне без них, а я теж втомилася виконувати ваші розпорядження, пане директоре! — продовжила спокусниця. — Я збираюся виконувати ваші бажання! А якщо ти захочеш, — Пригожева понизила тон до шепоту, додавши в голос придих, — то й фантазії! Але тільки не тут, — вона сміливо торкнулася мене долонею, важко дихаючи. — Твій кабінет шикарний, але є місця набагато комфортніші, щоб провести разом час. Що скажеш, Андрію? О-у, — приємно вразилася раптом, обмацуючи мої груди й широко розплющивши очі, — які в тебе тверді м’язи, дорогий шефе! Упевнена, вони такі ж пружні, як і все інше!
Наші обличчя розділяли вже якихось сорок сантиметрів, і я попередив красуню, відчепивши від своєї краватки чіпкі пальці:
— Ох, обережно, Неллі… Я можу виявитися не по твоїх гострих зубках.
— Ще жоден чоловік не зводив мене з розуму так, як ти, Андрію! Я буду для тебе щедрим подарунком, ось побачиш! Я вже жахливо його хочу!
Хм-м. Довелося підняти брову, щоб уточнити, кого «його»?
— Твою каву — гарячу й міцну! — потягнувшись до своєї блузи, Пригожева рішуче розстебнула верхні ґудзики, оголюючи груди в чорній мереживній білизні. Нахилившись нижче, облизала губи — на зубах майнула помада. — Щось у мене горло пересохло від спраги. Я б не відмовилася відчути його смак просто зараз! На цьому столі! Я ж тобі подобаюся, Андрію, ну скажи…
Як я її розумів. У мене теж пересохло горло. Та так, що й не видихнути, але тільки не від вигляду майже розімлілої переді мною Валерчиної підстилки, а від того, що виробляла зі мною під столом Півник. Точніше, наші з нею пальці. Мої, що зарилися в її волосся — воно в Рудої виявилося м’яким, а потилиця ніжною й гарячою; не втримавшись, я гладив її, здається, зіпсувавши їй зачіску. І її — наче пропалили тканину штанів у тому місці, де вона міцно стиснула моє стегно.
Прислухаючись до розмови, Півник піднялася щокою по моїй нозі вгору, вчепилася однією рукою в коліно, другою високо в стегно і, клянусь, зараз болісно доводила мене близькістю своїх губ і жаром тіла. Змушуючи всі думки летіти до біса й хотіти тільки одного…
Моя вперта секретарка просто зараз випробовувала моє терпіння й зводила з розуму! Я сам виявився не готовий до такої реакції, але якби цієї миті переді мною на столі не сиділа Пригожева… То не поручусь за те, що на її місці не опинилася б білошкіра й ніжна відьма з розкосим поглядом зелено-карих очей і рудим волоссям. І ось тоді я б не зволікав!
Воно ж у неї довге й важке — волосся. І до самої талії?
До біса діда з його загадками, я мушу це дізнатися!
І все-таки дві жінки в небезпечній близькості від збудженого чоловіка, який довгий час був сам, — це занадто! Дивлячись на те, як оголюється брюнетка, підбираючись до моїх губ, я послабив вузол краватки й смикнув комір сорочки, маючи намір ковтнути достатньо повітря, щоб угамувати жар у всіх непотрібних місцях і взяти ситуацію під контроль. Мені раптом різко розхотілося грати з Пригожевою в моє спокушання, а захотілося, щоб вона забралася. Негайно.
Дивлячись у її чорні очі, мені стало абсолютно зрозуміло, хто тут третій зайвий.
— То я тобі подобаюся, Андрію? Ти так і не відповів. Ти хочеш мене?
Пальці Півник під столом, слідом за нудотно-солодким питанням, тут же ковзнули вище, а голова повернулася, піднімаючи вухо. У той час як долоня брюнетки лягла на мою шию, моя секретарка присунулася ближче.
— Бачиш, Неллі… — я майже прошипів. — Я б із радістю, але тут така справа…
— Яка, милий? Не бачу жодних перешкод!
— І тим не менш, вони є, вже повір.
— Так?
— Ти запізнилася, мала. Дехто вже встиг мені сподобатися до тебе. Дехто настільки спритний, що зміг підібратися зараз до мене набагато ближче, ніж ти…
— Ближче, ніж я? Але це неможливо!
Не знаю, якого пилу під столом наловила Півник, але в ту мить, коли я вже зняв із себе руку розгубленої Пригожевої й зібрався виставити її геть, вона раптом чи то чхнула, чи то вилаялася під столом.