Розділ 3

М-да. Гарний же ти, діду Матвію, мені підготував подаруночок — зробив мисливцем. Та й не тільки мені — я тут для багатьох став неприємним сюрпризом. Таким несподіваним, що вони навіть на вбивство зважилися.

Хоча, треба визнати, розумно з їхнього боку — одним пострілом прибрати одразу двох зайців і дістатися до акцій «Сезама».

Це ж яким Валерці треба бути ідіотом, щоб не зрозуміти, яка роль буде йому уготована після моєї ліквідації? Невже він ще дурніший, ніж здається, і справді вважає, що, сівши в крісло генерального, зможе викрутитися разом зі своєю спільницею? Невже не розуміє, що їх не пошкодують?

Звичайно, є підозра, що Неллі Пригожева працює не тільки на Купріянова, а й на головного тіньовика в управлінні. І ось це я збирався з’ясувати якнайшвидше. Бажано ще до того моменту, як вони наважаться вчинити свою чорну справу.

Після розповіді Півник далі приховувати розслідування було не можна, і, попередивши потрібних людей, я сам пішов на зближення з Пригожевою, збираючись підіграти їй і підпустити до себе ближче. А якщо треба, то й притиснути за горло до стіни.

І підпустив би, якби не мій секретар, що вперто не бажала заспокоюватися і «не вірити своїм очам і вухам», хоч як грізно я на цьому наполягав. Та, що пильно озиралася довкола й ризикувала через свою впертість вскочити в халепу, — ось тільки цього не вистачало!

І якби не я сам, більшу частину дня намотавшись по будівельних майданчиках, а потім засидівшись за роботою, забув про те, що сьогодні вранці зустрів Пригожеву в ліфті (який збіг!) і призначив їй пізню зустріч у себе в кабінеті. Пообіцявши пишногрудій красуні чашку кави й гарячу розмову тет-а-тет.

Чорт! Як же невчасно вона намалювалася! Наче спеціально підгадала момент, коли я, розгубивши терпіння, уже був близький до того, щоб довести Півник, як вона помиляється.

Айсберг, значить? Бурулька?!.. Закоцюбнути зі мною зібралася? Та що вона про мене знає! Я не винен, що без неї, як без рук! Хай учиться читати мої думки, якщо хоче зі мною працювати, і навіть не мріє про звільнення!

Але я теж хороший, дурень! Це ж треба було так піти в роботу й перепалки з найупертішим у світі секретарем, що брюнетка геть вилетіла з голови! Тепер тільки й залишається, що ховати Півник під столом і сподіватися на її кмітливість. На те, що вона просидить там мовчки хоч пару хвилин, поки я не зорієнтуюся в ситуації й не вирішу, як бути далі з Пригожевою.

Останнім часом Півник поводиться досить підозріло, бігаючи за мною по всій будівлі компанії, щоб у зацікавлених осіб не виникло питання «чому»? Тож краще їй зараз зайвий раз не миготіти між нами.

— Андрію Ігоровичу! Що… що ви робите?! Ви з глузду з’їхали!

— Лізьте, кому сказав! І збирайте папери. Мовчки!

Я засунув Півник під стіл так рішуче, що вона й писнути не встигла. Розвернувши крісло, поклав руку дівчині на шию й притиснув скронею до свого стегна, наказуючи цим жестом сидіти тихо й не висовуватися. Після чого розправив плечі й підняв незворушний погляд на запізнілу гостю, яку, коли вона ввійшла до мого кабінету, ніщо не збентежило — ні приглушене світло настільної лампи, ні напружена тиша, що її зустріла.

Вирішивши з порога, що ми самі, Пригожева скинула з плечей шубку, поклала її на найближчий стілець і, не гаючи часу, зобразила фатальну спокусницю. Причинивши за собою двері, млосно всміхнулася і, похитуючи стегнами, повільно рушила в мій бік, цокаючи підборами спершу по паркету, а потім і вминаючи ворс дорогого килима.

Як кішка, широкою дугою обійшла стіл для нарад, наблизилася й сперлася долонею об крісло, — весь цей час не спускаючи з мене очей і дозволяючи добре себе роздивитися.

М-да, непогано. Трохи плечі гоструваті й погляд продажний, але з формами у Валерчиної коханки справи були куди кращі, ніж із професійними навичками аналітика, — це я визнав об’єктивно. Як і зі сміливою рішучістю сьогодні отримати своє. Не скажу, що мене ця рішучість здивувала чи зворушила, — брюнетка давно й наполегливо шукала зустрічей зі мною, але подивитися тут було на що.

Як зручно, і це тобі не Півник. З такими жінками можна зекономити купу часу й уникнути передмов, без слів перейшовши одразу до справи. Пропонуючи себе конкретному чоловікові, вони ніколи не помиляються, прораховуючи все заздалегідь. От і в обличчі Пригожевої під шаром умілого макіяжу я не побачив і тіні сумніву. Вона вже все прорахувала, вигідно запропонувала й тепер збиралася здобути мене. І якщо не цілком, то вже точно відірвати шмат побільше.

Я сидів у кабінеті сам — а отже, чекав її. Вона прийшла, то навіщо ж тягти час?

Усе прозоро й ясно, не рахуючи того, що я не збирався бути здобиччю, хоч би як уміло на мене не полювали.

— Ну, добрий вечір, Андрію Ігоровичу, — солодко промуркотіла брюнетка, зупиняючись і приймаючи переді мною спокусливу позу. — Чи дозволиш просто… Андрію? Ось я й прийшла, як обіцяла.

Я все ще злився на свою секретарку, тому жорстко стиснув рот і напружив жовна, щосекунди очікуючи, що Півник брикнеться під столом і видасть себе. Але Руда раптом стихла й зачаїлася, а я зміг розчепити губи. Щоправда, тільки після того, як змусив брюнетку кілька секунд витримати в тиші мій прямий погляд, що зрештою похитнув її впевненість.

Те, що треба. Хай я й вступав у гру другим, але не збирався грати за її правилами.

— Бачу, — нарешті підняв кутик рота, радше всміхаючись криво, ніж усміхаючись гості. — Звичайно, Неллі. Такій красивій жінці, як ти, можна все! — сказав і на підтвердження своїх слів окинув ту, що ввійшла, зацікавленим, чіпким поглядом.

Вона не затягла з відповіддю. Полегшено хихикнувши, підійшла ближче й присіла стегном на край столу, відкривши у високому розрізі спідниці мереживо тонких панчіх. Мимохідь провела рукою по оголеному коліну.

Не здивуюся, якщо під спідницею в цієї красуні й зовсім немає білизни.

— Ти не уявляєш, Андрію, як приємно почути такий комплімент від красивого й достойного чоловіка, який хвилює серце й не дає спати ночами. Але ти ж і сам усе знаєш, правда?

— Що саме?

— Те, що я до тебе небайдужа, і вже давно.

Пригожева схилила голову до плеча й провела долонею по голій шиї, не спускаючи з мене пильних очей в очікуванні відповіді. Ковзнула пальцями під блузу, відкриваючи ключицю й пильно відстежуючи мою увагу.

Я постарався, щоб кадик смикнувся дуже натурально.

— Здогадався, — визнав очевидне. — Твою увагу, Неллі, важко не помітити й не оцінити належно. Але робота забирає весь мій час, ти ж розумієш... А я дуже нестриманий, коли чогось хочу. Особливо… — витримавши паузу, зі значенням подався назустріч брюнетці, — якщо хочу жінку! Тому мені постійно доводиться себе контролювати. От як зараз, коли об’єкт мого бажання так близько, що я ледве тримаю себе в руках!

Я й не сумнівався, що спільниця Купріянова прийме сказане на свій рахунок. Вона й прийняла. Відреагувала відповідно до ситуації — задихала відверто, заусміхалася вдоволено, нахиляючись до мене грудьми. Розуміючи, що настав її час.

— Ах, Андрію, ти не уявляєш, як я цього хочу! Нашої близькості! Повір, не менше за тебе! Ніколи не повірю, що ти живеш однією роботою. А як же приємні моменти, дорогий? Пікантні й відверті? Адже ти напевно втомився.

— Вірно. Але звучить інтригуюче. Продовжуй…