Місто грішних душ 2 / оновлення / візуал

"Місто грішних душ 2" оновлено 3 (три) розділи)

***

Деколи нам доводиться грати в ту гру, правила якої можуть змінюватися щохвилинно. І в такому випадку діємо не лише інтуїтивно, але й часом і імпульсивно. Піддаємося почуттям, які раніше були невідомими. Керуємося емоціями й згораємо зсередини. До тла. Без усвідомлення, що назад дороги немає…

— Відпочила? — нахмурився Адам.          

— Угу, — кивнула й обійняла чоловіка за шию.

Він обійняв у відповідь і почав йти до виходу. Лише зараз Сабін відчула, як тіло труситься ніби в агонії, а по щоках стікають сльози.

— Забери мене звідси, будь ласка, — прошепотіла.

— Що трапилося? — Адам відсторонився від Сабін.

Сабін, важко дихаючи, не могла нічого відповісти. Адам обійняв її за талію, і вони підійшли до автівки. Опустивши очі, побачив, що дівчина була босоніж.

— Моя охорона зникла. А твій регент… у клубі, — заїкаючись, ледве промовила. — Він хотів...

— Як поживає Сабін?

— Вона дізналася про тебе й Ісаака. Повернулася в Акройд. Можу потішитися лише тому, що відразу не прилетіла в Каррен-Стоун.

Серена зітхнула й опустила голову.

— Мені дуже тяжко й соромно через брехню. Таке відчуття, що навколо мене лише один обман. І він, як павутина. І кожного разу все більше окутує мене.  

— Я розумію твій біль. — Підсунувся ближче, і Серена підняла голову. — Я все життя тримав таємницю у своєму серці й, на жаль, змушений і тебе просити про це. Доки Сабін не повинна знати. Це лише заради вашої безпеки.

— І тому ти уклав угоду з Ісааком? — Лука кивнув. Серена, схрестивши їхні пальці, додала: — Однак, нашу таємницю знає ще одна людина. І лише після твоєї правди я зрозуміла, чому батько, ну тобто прокурор Блек, так відносився до мене.

— За нього можеш не хвилюватися. У нього вистачає проблем. І Марина також під наглядом.

— Мари-на? — округлила очі Серена й, висмикнувши руку, піднялася з дивану. — Я шокована! Що ти ще не розповідаєш? — з образою додала.

Лука піднявся й обійняв сестру. Його обійми й правда були новими для неї відчуттями. Як би вона не намагалася в цей момент контролювати свої емоції, однак відчайдушний схлип вирвався з її грудей.

— Пробач, — прошепотіла. — Мені доки тяжко прийняти всі зміни.

— Я все розумію, — поцілував у верхівку. — Ми обов’язково витримаємо всі незгоди. Разом.