Розділ 2: Вечірка завершилася не так…
Нішель, схопивши пляшку шампанського, вдарила чолов’ягу, який штовхнув сестру, по спині. Рейн, піднявшись із дивану, зацідила іншому чоловіку кулаком у пику. Сабін і Серена також швидко підключилися й дали відсіч, і до них згодом приєдналася Каміла, яка взагалі прийшла в клуб з іншою компанією. У хід пішло все: кулаки, нігті, бокали й навіть дівочі сумки. Врешті-решт охорона клубу викликала поліцію.
Дівчат затримали, не звертаючи увагу на їхнє протестування чи спроби пояснити ситуацію, і вони опинилися в поліцейському відділку, замкнуті в клітці для затриманих, у холодному, брудному просторі, замість того, щоб продовжувати веселитися в клубі. Тим не менш, після кількох хвилин мовчання, коли реальність почала повільно осідати, дівчата не могли стримати сміху. І хоча ситуація була далекою від ідеалу, їм здавалося це надзвичайно смішним і навіть абсурдним.
— Ну кому ще пощастить опинитися в поліцейській клітці після вечора в клубі? — хмикнула Серена, ледь витримуючи від сміху.
— О, це точно, — кивнула Сабін, дивлячись на свої руки, які досі тряслися від адреналіну, — здається, я і не знала, що в мене є такі бойові здібності.
— Ну, мені сидіти в клітці не вперше, — розвела руками Рейн, і Нішель, поглянувши на сестру, взяла її за руку.
— Оце так… дуже веселий вечір! — знизала плечима Серена. — І хто з нас буде телефонувати чоловікам?
— Гм… цікаве питання, сестро! — засміялась Сабін.
— О, до речі, ми так і не познайомилися! — Каміла поглянула на Нішель і Рейн.
Нішель потиснула руку Камілі, а слідом за нею і Рейн.
Каміла подивилася на Серену, і дівчата не змогли утримати ще одного спалаху сміху. Всі навколо виглядали серйозними, і поліція, схоже, не мала наміру швидко їх відпускати, утім дівчата не змогли відмовитись від цього божевільного моменту.
— Це буде класний спогад! — посміхнулася Нішель. — Хто з нас перша отримає штраф?
— Може, ще й отримаємо звання найкращі дівчата на вечірці? — додала Каміла, сміючись із цього абсурдного уявлення.
— Ну, не все так і погано, — захитала головою Рейн. — Головне, що ми разом.
Дівчата, не втримавшись, знову розреготалися. У цьому моменті вони могли забути про все, що відбувалося, і просто віддатися тому, як цей нічний хаос здавався таким непередбачуваним і водночас таким легким для них.
— Ну що ж, я не збираюся пропускати своє весілля, тому варто зателефонувати Луці! — промовила Нішель і, піднявшись, покликала поліцейського.
Тим часом до Луки завітали гості…
Ісаак, Адам, Артур і Бейн були налаштовані на спокійну зустріч, спільне пиво й розмови про останні події. Вони всілися навколо столу, відкриваючи пляшки й обговорюючи новини й зміни, що сталися з кожним із них, та плани на майбутнє.
Та раптом телефон Луки завібрував. Він підняв слухавку, і його обличчя відразу змінилося, а погляд став серйозним.
— Дівчата… Вони в поліції, — ледве вимовив він, дивлячись на своїх друзів.
— Що сталося? Як це сталося? — запитав Адам, його очі мали вигляд, як у людини, що зовсім не очікувала таких новин.
— Я не знаю, — відповів Лука, уже збираючи свої речі, зібравши всіх до купи. — Ми повинні забрати їх.
Коли чоловіки прибули до поліції, атмосфера була напруженою. Лука відразу ж вирушив до стійки, де поліцейський запросив його до кабінету начальника, і згодом до них приєдналися Адам, Ісаак, Артур і навіть Бейн. І питання було не лише про те, яким чином дівчата потрапили у відділок поліції, але й про те, чому інших учасників… «суперечки» не затримали. А чоловіків дуже сильно цікавило, хто були ті чолов’яги, які посміли нахабно поводитися з їхніми коханими. Зрештою, вирішивши всі питання та підписавши необхідні документи, чоловіки вийшли з кабінету начальника, стали чекати жінок на вулиці. За кілька хвилин дівчата були звільнені. Їхні обличчя все ще зберігали сліди стресу, але вони були щасливі побачити своїх чоловіків.