Розділ 3

Ця традиція залишися зі мною і зараз, так ніхто мене не контролює, я можу їсти тістечка, торти і цукерки, але я вже не та маленька дівчинка і я прекрасно розумію надмірний вплив солодощів на організм людини. Але сьогоднішній медовик не рахується, я зла і єдине, що може привести мене до тями це певна доза глюкози в крові. В якийсь момент дивлячись комедію мене зморив сон, я міцно заснула і побачила, як мама сварить мене маленьку за те, що я одна з’їла такий великий торт.

—  Ені, ти знову за своє, я ж говорила, що ти не можеш їсти стільки солодощів, —  мама була злою.

—  Пробач мамочко, я більше так не буду, —  я просила вибачення і плакала, потім я зрозуміла, що витираю сльози із сонного обличчя.

Я ніколи не плачу, саме цей момент показав наскільки сильно я боялася розчарувати свою маму. Мені не хотілося бути жирною, щоб мама мене соромилась, тому я маленькою дівчинкою прийняла доросле рішення, обмежити вживання солодощів до мінімуму. Все ж я була дитиною і часто снила як їм великий торт чи багато тістечок, а після прошу у мами вибачення, що зробила це. Пройшло багато років, мама мене вже не сварить і не контролює, та я все ще боюся її розчарувати. 

Я встала з ліжка, поклала залишки торта в холодильник і вимкнула ноутбук. Завтра в мене перший робочий день, варто було б виспатись, щоб не бути сонною мухою. Якщо я в перший робочий день буду втомлена, то бос буде придиратися до мене. 

Зранку я зрозуміла, що через ті сни, які переслідували мене всю ніч, зовсім не виспалась. Одягнувши новий костюм темно— зеленого кольору, який прикупила вчора і білу блузку, я зібрала волосся у високий хвіст, нанесла мінімальний макіяж і зібрала сумку з необхідними речами, ноутбук і мій обід. Сьогодні служба таксі мене не розчарувала, я приїхала в компанію навіть трішки раніше зазначеного часу. На рецепції мене знову зустріла Марія, але сьогодні це була інша її версія – приємна і мила дівчина.

—  Доброго ранку, Аню, боса поки немає, дозвольте вибачитись за вчорашнє хамство і пригостити вас кавою в нашому кафе.

— Доброго ранку, можна просто Ен, мені так комфортніше. Нічого буває з усіма, бос теж не надто радісно мене прийняв і я залюбки вип’ю кави, так як вдома не встигла. – Я не спішила з нею подружитися, але була впевнена, що у неї були свої причини нахамити вчора.

—  Отже, Ен, можеш називати мене просто Машою. Ти тепер нова асистентка нашого боса, а тому скоро почнуть класти ставки наскільки довго ти тут протримаєшся.

—  В сенсі? – Я дивилася, як Маша робить нам каву і питання в моїй голові тільки множились.

—  Розумієш, ти вже тринадцята від того часу, як ми почали працювати. Всі хто кидає роботу пояснює це тим, що Влад просто неймовірний козел. – Вона останню фразу говорила так тихо, що навіть я ледь розчула.

—  О— у, ну сподіваюся я протримаюсь довше інших, принаймні вчора мені так здалося.

—  Ти вибач, що я була різкою вчора, бос накричав на мене, що я погано виконала роздруківку і забула занести йому листи, якраз після цього прийшла ти.

—  Нічого, до речі, у вас дійсно настільки серйозний дрескод?

—  Ага, бос просто на цьому помішаний, хоча я знаю, що спортивний стиль йому більш притаманний.

—  Зрозуміло. Можна дізнатися, є щось що я повинна знати про нього? —  Ми пили каву і спілкувалися ніби знайомі давним давно.

—  М— м— м, зелений чай, бажано листовий заварювати, з пакетиків він ненавидить і головне без цукру, обов’язково веди його електронний календар, до якого у нього є доступ, щоб він міг вносити корективи, —  вона потягала каву і думала, що ще є вкрай важливим для того, щоб я не вилетіла в перший же день. – О, загадала, щомісяця першого числа ти повинна замовляти корм і наповнювач для кота, я тобі пізніше напишу марку і магазин, де ти все знайдеш.

—  У нього є кіт? – Сказати що я була здивована було б недостатньо, у мене був цілковитий шок.

—  Ага, всі асистентки в шоці, але зазвичай вони всі вирішували все дізнаватися по— ходу, це була їхня найбільша помилка. Ти крута, одразу все дізнаєшся, думаю ти протримаєшся довше тих безмозких курей. – Вона посміхнулася і піднесла чашку кави, щоб вдарити по моїй в знак дружби.

Ми ще трохи балакали, я дізнавалася у Маші всі фішки компанії, а вона розпитувала мене про навчання в коледжі, як виявилось вона планує вступати на навчання, але не знає з чого розпочати. Коли раптом нашу розмову перервав знайомий мені голос від якого одразу пішла мурашки тілом. Якого дідька моє тіло так солодко реагує на цього козла? Треба розібратися.

—  Балачки на робочому місці, ну що ж – ваш вибір. – Ну от ми повернулися до стану козла, який буде виносити мені мозок з дев’яти до шести, щодня.