Глава 1

– Тобі хіба відмовиш? Ти ж знаєш, Даню, як дієш на дівчат. Але мені трохи прикро. Пів року не згадував, а тут «чекаю» й без варіантів. То чому я?

Чому? Та просто номер телефону сплив у контактах першим, ось і весь секрет. А ще дещо Альбінка безперечно вміла робити краще за інших дівчат і без зайвих утисків.

Але зараз це ж не надія на щось більше промайнула в її погляді? Бо якщо так, нам краще одразу з’ясувати, навіщо ми зустрілися, перш ніж рухатися далі.

– А чому б ні, крихітко? – відповів прохолодніше. – Минулого разу ти сама просила зателефонувати, коли трапиться нагода. Ну от він я – приїхав і дав знати. Але якби не прийшла, я б зрозумів і не став ставити зайвих питань. Ти ж знаєш, у мене не так багато часу між тренуваннями, щоб розважатися дзвінками й балачками. Раніше тебе це влаштовувало.

– Мене й зараз влаштовує, — трохи ображено заспівала подруга. – Просто цікаво, а якби в мене хтось був? Я, між іншим, теж собі ціну знаю.

Довелося задумливо окинути її поглядом.

Гарне дівчисько, і фігура що треба. Відверто кажучи, мені не коштувало жодних зусиль домогтися її уваги. Все було якраз навпаки. А те, що отримуєш запросто, складно гідно оцінити. Тому відповів чесно, зігнавши з обличчя посмішку:

– Тоді б на твоєму місці опинилася інша, от і все.

– Засранець! Горобчик, у тебе немає серця! Наступного разу не прийду, так і знай!

Але на шиї повисла. Притиснулася до мене грудьми, посміхаючись з обіцянкою.

– Значить, поїхали? – я теж обійняв Альбінку за талію, привертаючи до себе. – Чи ти передумала?

– Не діждешся! Сьогодні я вся твоя, красунчику!

– Чудово! От так би зразу…

Я відчинив двері й посадив дівчину в салон «Ауді» з тонованим склом. Обійшовши машину, сів на водійське сидіння й завів двигун. Залишивши парковку, вирулив на проспект і повів автомобіль у бік дому, маючи намір до того моменту, як потраплю до своєї квартири, заїхати в торговий центр і купити їжу.

Ніч сьогодні мала бути довга й безсонна, а в такі у мене завжди розігрувався вовчий апетит. І не тільки щодо сексу, тож не завадило подбати й про продукти.

Альбінка часу дарма не гаяла. Прибрала букет на заднє сидіння, повісила сумочку на тримач і привалилася в мій бік. Почала теревенити про різну нісенітницю, забираючись пальцями під тонкий джемпер і торкаючись шиї диханням. Обдаючи ароматом парфумів таких нудотно-солодких, що захотілося відсторонитися.

– Господи, Даню, ти став ще сексуальнішим. Що ти робиш зі своїми м’язами? Вони просто сталеві! І звідки в тебе така засмага? Ти був у Дубаї? Один? Хоча навіщо я питаю, зазвичай ж ні. Ти мені розкажеш, з ким?

Я не слухав брюнетку. Всі ці ніжності та розпитування я не любив. З таким самим успіхом вона могла просто мовчати. Набагато більше особистого життя Альбіни мене цікавила її рука, яка лежала на моєму паху й погладжувала те, що вже кілька місяців вимагало жіночої уваги…

Чорт! Просто зараз вимагало!

Тіло миттєво напружилося, і довелося звернути до узбіччя, а потім і до паркової зони – туди, де тихіше. Зупинитися і відімкнути ремінь безпеки якраз у той момент, коли подруга розстебнула пояс на моїх штанях і лукаво запитала:

– Мені продовжувати?

– Звісно, крихітко! Інакше навіщо ми тут.

Я відсунув нетерплячим рухом крісло водія назад, відкинув спинку й посміхнувся Альбінці, дозволивши їй нахилити голову.

До чого ж приємно починається вечір!