Глава 7

Я зітхаю з тягарем на душі, але відповідаю цілком щиро:

– Якби ж. Думаю, вона й сама цього не знає.

– То, може, їй про це сказати, якщо вона не в курсі? Що вона мені зробить? У мене в сумочці є перцевий балончик. А ще я можу на неї «випадково» впасти. У мене взагалі координація слабка, а на великих просторах голова паморочиться. Уявляю, як затріщать її крихкі кісточки!

– Не варто, Ембі. Вона цілком здатна зіпсувати тобі останній рік у школі – нащо тобі це? Повір, я Кейт добре знаю. Вона примхлива й мстива, тобі це зовсім не потрібно.

Мені неприємно тут перебувати, Фібі вже зовсім згорбилася за моєю спиною, і я чесно попереджаю всю команду Червоних лисиць, вмикаючи фотокамеру:

– Дівчата, ми не станемо чекати. У вас є дві хвилини, щоб зробити загальний знімок і дати нам інтерв’ю, як домовлялися. Після чого ми з Коуч ідемо. Правильно? – звертаюся до подруги, і вона підтверджує:

– Точно!

Зв’язуватися із секретаркою Моран, жінкою років шістдесяти, зі скверним характером і старими поняттями про те, як належить поводитися старшокласникам у навчальному закладі, ніхто не хоче, і Кейт підкликає до себе всю групу дівчат-чирлідерок. Гучно плеснувши в долоні, просить їх стати для загальної фотографії, і сама з подругами займає місця в центрі.

Усміхається сліпуче й гидко, нетерпляче промовляючи:

– Гаразд уже, Вілсон, швидше роби свій знімок і вимітайтеся з Коуч із нашого тренування! Я маю намір якнайшвидше його закінчити. На відміну від окремо взятих невдах, у мене на сьогоднішній вечір великі плани!

– З ким це ти будуєш плани, Гардінг? Скажи, нам теж цікаво, – хитрою кішкою цікавиться Тамара, і всі троє дзвінко сміються, коли Кейт відповідає:

– З Рентоном, звісно, дівчата! Шон має намір сьогодні мені в дечому зізнатися! От дурник. Думає, що для мене його зізнання таємниця!

– Не здивуюся, якщо він закохався в тебе по вуха!

– А я вже бачу вас разом на Зимовому балу! Шон – така душка, Кейт! Очей із тебе не зводить! Кажуть, його колишня дівчина спить і бачить, так хоче його повернути. Але це неможливо! Він ледве її терпів і зустрічався з жалю, поки не кинув!

Я блідну й завмираю на місці, відчуваючи, як кров відливає від м’язів, позбавляючи мене здатності рухатися. Який уже тут знімок. Схоже, я переоцінила свої можливості й зараз ледве стримуюся, щоб боягузливо не втекти зі спортзалу. Зникнути зі школи й нікого не бачити.

У цю секунду я не хочу нічого!

Господи, тільки б не розридатися перед ними від образи. Ком у горлі заважає дихати, і сказати нічого не виходить. Надто боляче ще відгукується в душі зрада Кейт і Шона.

З жалю? Ледве терпів?..

Я знову не можу звикнути до думки: «Як він міг? Рентон!»

– Заспокойся, Ешлі, чуєш? – мою руку знаходять пальці Ембер і міцно стискають. – Оце мерзотна лялька! Вона навмисно тебе провокує. Ні вже, зачекай. Навіть не думай їх фотографувати! Дещо мені в цьому кадрі ду-уже не подобається!

Коуч відходить на крок уперед і вдає, що поважно розглядає зібрану перед нами яскраву групу Червоних лисиць.

– Одну хвилинку, дівчата! Зараз усе зробимо! – обіцяє, дружньо піднявши вгору великий палець. – Тільки підправимо дещо! Ви мені тут не всі подобаєтеся.

– У якому сенсі, Коуч? – зверхньо вигинає брови Тамара – висока шатенка з двома хвостами, давня подружка Кейт.

– Усе діло у виразі облич, – спокійно пояснює Ембер. – Якісь ви злі, і очі нещасні. Одразу видно, що на дієті. Дайте вгадаю… – удає, що замислюється. – Бінго! – за звичкою піднімає палець, ніби її осяяла думка. – Невже Кейт знову обзивала вас жирними коровами? Хрюшками, за якими плаче ліпосакція?.. Бідола-ашки, – жахається, – вона це може! Синтіє, ти й справді жахливо виглядаєш. Краще стань подалі від Гардінг і перестань її обіймати, а то вона на твоєму тлі така худа, ніби ти з неї весь жир випила й не збираєшся зупинятися!.. Кейт, морквяна дієта погано відбивається на твоєму обличчі – ти так пожовкла! Навіть зуби пішли плямами! Фотокамера Ешлі обов’язково це покаже, Вілсон не вміє приховувати очевидне! Діаз, – звертається до Тамари, – ти не могла б стати в другий ряд, нам потрібен хтось із грудьми. Хлопців ми щойно вже фотографували!

Ембер просить ще хвилинку зачекати, знімає з плеча рюкзак і дістає з нього шоколадний батончик. Розгорнувши його, перед усіма кусає й у блаженстві закочує очі.

– О боже, дівчата, це такий кайф! Вибачте, я не можу без них жити! Молочний шоколад із мигдальним смаком – мій особистий фетиш і просто райська насолода! Як мені шкода, що вам це недоступно. Немає нічого гіршого за товстих чирлідерок!

Ембер відступає вбік, повертається до мене й великодушно дозволяє, усміхаючись на весь рот:

– А от тепер знімай, Ешлі! Готово! Наші лисички такі душки! Залишилося попросити їх сказати «чі-і-із»!

– Дівчата, ну ви даєте! – вражається Фібі, коли ми всі, залишивши спортзал, повертаємося до редакції. – Вони ж вас ненавидять! І що тепер буде? Вони там стояли такі кислі, наче шматком лайма вдавилися! А Кейт… – пирскає сміхом стажерка, – і зовсім позеленіла! Ха!

– Що буде? – знизую я плечима. – Ну, Моран спробує нас обезголовити, зате Закарі розмістить знімок кудись на задню шпальту газети й усіх урятує, – відповідаю.

Згадавши обличчя в об’єктиві фотокамери, не можу стримати смішок і не зауважити Ембер:

– Ембі, ти мала вигляд справжньої факірки. Так лопала свій шоколад, що вони язики проковтнули! Кейт точно не очікувала такої нахабності. Особливо на адресу її стоматолога!

Дивовижно, але день закінчується не так уже й погано. Набагато краще, ніж почався, і Ембер гордо задирає носа:

– Якщо чесно, я від себе теж такої нахабності не очікувала! – зізнається й раптом пирскає сміхом разом із Фібі. – Мені набридло терпіти їхні насмішки. Зате наступного разу ці кобри думатимуть, що говорити. Ми вже не ті беззубі дівчата, якими прийшли до старшої школи. І потім, – кокетливо проводить подруга руками по своїй округлій фігурі, хитнувши стегнами, – мене в собі все влаштовує, та пішли вони під три чорти!