Глава 3, частина 1

— Щ-що?! Та не вистачало жаху ходити за цією справою чужими домівками! І не було в мене нічого з Льошкою! Мені просто ночувати було ніде, зовсім! У мене господиня золото, я в неї два роки кімнату винаймаю, а вчора до неї племінник із в’язниці повернувся — кримінальник-рецидивіст! — от і втекла. Уже думала, на вулиці спати доведеться, а тут Кім із ключами. І не був він у тебе вчора, тільки я. Я взагалі збиралася рано вранці піти, щоб ти й не дізнався навіть! Але в мене телефон вимкнувся, а в будинку світло зникло — не зарядити! Я тихенько увійшла, лягла — усе! І потрібен ти мені, Сокольський, як зайцю стоп-сигнал! Я і прізвище твоє знаю тільки тому, що в універі чую часто. Хоч би подумав спочатку, чи лізла б дівчина до тебе в ліжко у футболці й колготках, якби хотіла обкрутити. Та щоб ти знав, ти теж не на мій смак, зрозумів?! Інакше я б хоч причепурилася!

Сказала й пику постаралася скривити так, щоб він напевно зрозумів, що я про таких, як він, думаю.

— І я тебе не мацала — дуже треба! А за вторгнення вибач. Негарно, звісно, вийшло. Якщо що, я білизну і випрати можу. — І уточнила про всяк випадок: — Коли буде де.

Мене знову зміряли моторошним поглядом.

— Дякую, не треба! Уже краще від тебе відразу відв’язатися!

Ось тут я не могла не погодитися! Але плечима для пристойності знизала.

— Ну як хочеш. Моя справа запропонувати. Так я піду? Мені ще на заняття в універ хотілося б потрапити. Сьогодні лекція в Баталова, а він знаєш, який препод — у-у-у, гризлі! Доводь потім на сесії, що ти не риба — проковтне й не помітить! Тож, Сокольський, спасибі тобі за ніч і все таке. Здається, було навіть приємно познайомитися…

І стіночкою, стіночкою стала відповзати до скинутих на підлогу речей. А квартирка-то в Сокола нічого, пристойна. Вікна високі та стеля світла. Меблів, звісно, мало, зате стіл письмовий з комп’ютером — от мені б такий! Лампа, колонки, камера, БФП. Як у кіно в хакерів — повний фарш! І все це в кімнаті розміром, як мої три!.. Ух, ти! — мало не спіткнулася. Ось це плазма! На пів стіни! Я таку тільки в універмазі техніки й бачила! Навіть помацати від здивування захотілося, але покосилася на господаря і передумала. Ще заклює, як ту куріпку, і векнути не встигну, он як дивиться неласкаво.

На обличчі в Сокола застиг вираз крайнього обурення. Ні, ну дивний народ ці хлопці, їй-богу! Значить, те, що без дозволу до нього у квартиру проникла — пережив. А те, що не в моєму смаку — перетравити не може!

— Познайомитися?! Знущаєшся?! Ну й нахабна ж ти, П-пижику! Я згадав тебе. Давай, відвалюй разом зі своїм спасибі! А з Лисом я сам поговорю — напросився! І спробуй тільки кому-небудь розповісти, що спала з… що ми разом… чорт! Що ночувала в мене, і присягаюся…

Але чим саме присягається і на чому — Сокіл договорити не встиг. Утім, так само як я обуритися, що й зовсім я не Пижик, а Чижик — погана в нього пам’ять. Ми знову обоє почервоніли й ледь не лопнули, коли у двері несподівано подзвонили.