Розділ 2.3. Сабін і Адам

Після того, як Адам забрав Сабін із поліції, він не міг втриматися від жартів.

— Ну що, звільнили тебе з полону? — посміхаючись, запитав Адам, дивлячись на Сабін, яка виходила з автівки. — Чи, може, це був просто план на вечір, і ти вирішила зробити собі маленьку пригоду?

Сабін лише засміялась і захитала головою. Вони увійшли в ліфт, й Адам за кілька секунд запитав:

— А чия була ідея піти в клуб?

— Моя! Я вирішила, що нам потрібно трохи розслабитися. І до того ж, я не думала, що це призведе до таких розваг, — знизала плечима. Вони вийшли з ліфту, і Сабін, оглянувшись, з іронією додала: — А взагалі я хотіла піти на чоловічий стриптиз... просто для різноманіття.

Адам спочатку нахмурився. Відчинивши двері, пропустив дружину вперед. Сабін увімкнула світло й, оглянувшись, не могла стримати смішок.

— Адаме, що з виразом обличчя?

Адам лише покрутив головою, роблячи вигляд, що не розуміє, чому це так смішно.

— Ти ще запитуєш? — фиркнув.

Сабін знизала плечима й пішла в кімнату. Переодягнувшись, присіла на ліжко. Адам не заходив, і тому вона за кілька хвилин вийшла.

— Ідеальний вечір після таких пригод, — оглянувся Адам і подав їй келих вина. Сабін, розслабившись, зробила ковток.

— Ну, ти точно знаєш, як зробити вечір особливим.

Адам почав повільно роздягатися у вітальні. Сабін, спостерігаючи за чоловіком, усміхнулася.

— Ти хочеш мені влаштувати… стриптиз?

Адам мовчки скинув сорочку й почав знімати ремінь. Сабін вигнула брову й закинула ногу на ногу.

— Адаме, і що ти робиш? — запитала Сабін, не в змозі стримати усмішку.

— Нічого особливого, — відповів Адам і продовжував роздягатися.

Сабін, поставивши келих на стіл, піднялася з дивану й, підійшовши до Адама, промовила:

— Давай я тобі допоможу!

Адам, зупинивши її, різко обернув до себе спиною і, відкинувши її волосся на один бік, почав повільно цілувати їй шию. Сабін заплющила очі від насолоди й, відчуваючи, як чоловік підіймає її халат, зітхнула. Розплющивши очі, обернулася, і він продовжив роздягатися далі.

Сабін, спершу провівши очима по чоловічому тілу, простягнула руку й повільно провела пальчиками по його грудям, опускаючись все нижче й нижче. І коли він повністю роздягнувся, Сабін ляснула його по сідницям і притулилася, відчуваючи, як тіло палало від бажання.

Адам обережно підхопив Сабін на руки й відніс до кімнати. Сабін усміхнулася, обвиваючи руками його шию, і, заглядаючи в його очі, запитала:

— Мені подобається такий… вечір. Не зупиняйся.

Адам, поклавши Сабін на ліжко, схилився над нею і, поцілувавши в шию, промовив:

— Ти ж знаєш, що мені завжди подобається робити тобі приємно.

— Ти точно знаєш, як захопити мою увагу. Як у першу нашу зустріч.

— І лише зараз ти вирішила зізнатися, що закохалася з першого погляду?

Сабін, притискаючи його до себе, відповіла, трохи примружившись:

— Насправді, я закохалася в те, як ти оберігав мене, як відчував та постійно намагався бути поряд.

— Ти мене просто змушуєш бути кращим, — прошепотів він, притягуючи її ще ближче.

Адам почав обережно цілувати її, і його поцілунки ставали все глибшими й ніжнішими. Сабін відповідала йому, притягуючи його до себе, мовби не бажаючи відпускати.

— Я завжди буду поряд, — шепотів Адам між поцілунками, його голос звучав серйозно, але з ніжністю. — Обіцяю.

— Ти не розчаруєш мене, Адаме. Я знаю. І я також не розчарую тебе.

І знову, не дозволяючи жодній думці проникнути між ними, їхні тіла сплелися в одному потоці ніжності, де залишалося лише відчуття тепла і єдності.