Глава 1

– Привіт, Кейт! Чудово виглядаєш, Кейт! Що робиш увечері, Кейт? Можна сісти за твій столик, Кейт?

І так увесь день. Бла-бла-бла, дозволь підтерти тобі зад, Кейт!

Я нахиляюся ближче до столу й удаю, ніби пишу, коли до класу біології входить висока білявка і, похитуючи стегнами, прямує до вільної парти в першому ряду. Слідом за нею до класу заходить її хлопець, Шон Рентон, новий капітан шкільної команди з лакросу, і впевненою ходою наздоганяє дівчину.

Він ледь не спотикається, поспішаючи підсунути їй стілець, і усміхається придуркуватою усмішкою, коли Кейт Гардінг нарешті зупиняється біля парти й скидає з плеча рожевий, як поросячий зад, рюкзак від «GUCCI». Обернувшись до Рентона, вона вдячно гладить його по щоці й сідає, поки той витріщається на неї, як останній ідіот.

Я опускаю погляд і далі старанно псую чорнилом новий зошит в очікуванні вчителя, тоді як моя подруга Тріша голосно пирхає й закочує очі, з обуренням споглядаючи цю картину. Приставивши до горла пальці, складені рогаткою, вона гидливо висовує язика й повідомляє:

– Фу! Мене зараз знудить! Залишилося тільки почухати Рентона за вухом і перевірити його на собачі рефлекси. А раптом він, як Балто, засмикає лапою і заскавулить? Ото була б ржака! Який же він усе-таки козел! Терпіти не можу розчаровуватися в людях!

З Трішею Дженкінс ми дружимо ще з середньої школи й жодного разу не сварилися, тож від близької подруги в мене немає таємниць. Хоча навряд чи в цій школі для когось таємниця, що ми зустрічалися із Шоном торік. Цілих три місяці, аж поки перед початком літніх канікул його не обрали капітаном «Беркутів», і він із друзями не поїхав у літній табір.

Ось тоді все й закінчилося.

Звідти він повернувся зовсім іншою людиною. Ну й гаразд. Нехай у нас із ним не склалося, а я не збиралася страждати через хлопця, який так легко про мене забув.

Літо минуло, а з початком навчання у випускному класі й необхідністю думати про добрий атестат висохли й сльози.

Це спершу я не могла зрозуміти, чому Рентон так різко зник і перестав відповідати на мої повідомлення, а коли побачила його в школі в обіймах іншої – здогадалася.

Дехто раптом став популярним, і йому це страшенно сподобалося. Простачка Ешлі Вілсон більше не вписувалася в коло його друзів, а отже, стала нецікавою, на відміну від красуні Кейт – єдиної доньки помічниці мера Сендфілд-Рока, Залізної Патриції Гардінг.

Звісно ж, моє серце обпекло болем – я все-таки жива людина й довгий час вважала Шона хорошим хлопцем. Однак у мене вистачило гордості нікому не показати, як сильно я засмучена і як боляче виявилося зіткнутися з першою в житті зрадою. Це ніби тебе вивернули навиворіт, торкнулися душі… а потім безжально зім’яли її разом зі скляною крихтою, мов використаний паперовий пакет, і викинули стікати кров’ю.

Загалом нічого доброго з моїх перших стосунків не вийшло. Зате я засвоїла дуже важливий життєвий урок: за свою дурість і довіру ми завжди розплачуємося самі. Та якою б не була ціна уроку, я не збиралася перетворюватися на одну з покинутих дівчат, які сохнуть за своїми колишніми й відрами ллють сльози на потіху іншим.

Не дочекаєтеся!

Головне – пережити цей рік і насмішки за спиною.

Добре, що ми з Трішею сидимо в середньому ряду, учителя ще немає, і клас гуде. Глянувши на подругу, я знизую плечима й кажу, намагаючись не дивитися на щасливу парочку:

– Та годі тобі, Тріш. Це випускний клас. Мине менше року, і школа закінчиться. Ми всі роз’їдемося й забудемо, хто з ким зустрічався і коли. Мені просто не пощастило стати «однією з». Подумаєш!

Я навіть пробую невесело всміхнутися, поки пів класу з цікавістю обертається й скоса поглядає в мій бік.

– Ласкаво просимо до клубу вигнанців, Ешлі! – кажу, жартома звертаючись до себе й зробивши пальцями в повітрі лапки. – Це тільки початок життя, тож саме час готуватися до сюрпризів!

– Ну, я точно не забуду, Еш, – сердито й дуже серйозно парирує Тріша. – І ти, впевнена, теж. Таку зраду, знаєш, складно забути!

Невесела усмішка тут-таки зникає з мого обличчя, а слідом за нею приходить важке зітхання.

Подруга має рацію, таке забути складно. Це подвійний постріл на ураження, а я досі жива.

Я ще раз дивлюся на щасливу парочку, стискаю губи в рівну лінію, а потім опускаю голову до зошита.

Тріша Дженкінс одна з небагатьох у цій школі, хто знає правду.

Кейт Гардінг – моя зведена сестра. А її мати, Залізна Пейт, – моя мачуха.