Глава 3

Ранок шкільного понеділка починається з допитливих поглядів, якими мене зустрічають старшокласники на парковці, шепотіння за спиною й новин. Тих новин, які ми з дівчатами пропустили, поїхавши з клубу «Лихоманка» одразу після танцювального конкурсу.

Виявляється, невдовзі після того, як ми пішли, якісь хлопці з нашої школи побилися між собою, і справа ледь не дійшла до поліції — це раз. Тріша з Джейком отримали приз і вчорашнє побачення провели в дорогому ресторані — це два. І третя новина — наприкінці танцю хтось кинув яйцями в Кетрін і Шона, не повіривши в їхнє кохання.

— …і бідолашна розридалася просто там, уявляєте? Ну, ще б пак! На шиї дешевий засос, по сукні тече жовток, а перед очима Ешлі Вілсон цілується з красенем Палмером. І це замість того, щоб у цей самий момент страждати за Рентоном, рвати на собі волосся й корчитися в муках заздрощів до незрівнянної Міс першої дупи! Оце облом! Та в твоєї зведеної сестрички очі повилазили з орбіт разом із отруйними сльозами. Як вона тебе ще подушкою уночі не придушила за таку підлість!

— Ешлі, ти замикаєш двері на ніч? — серйозно цікавиться Ембер і підтакує Тріші: — Я з тобою згодна, Дженкінс. Від такої зміюки, як Гардінг, усього можна чекати. Замикай! А ще краще — купи пастку для щурів. Ось побачиш, вона в неї точно потрапить! Вона тобі вдома, випадково, не влаштувала мегаістерику?

— Ні, я її вчора навіть не бачила. Ми з Кейт уже місяць не розмовляємо. Не думаю, що Гелловін у цьому сенсі щось змінить. Ми й далі одна одну не переносимо — гірших стосунків і бути не може.

— Та кому вона цікава, ця Лялька Кейт? — фиркає Тріша, закотивши очі. — Ось Ешлі й Метью — інша справа. Господи, Еш, ну ви даєте! У нас із Джейком у самих щелепи повідвисали, коли ми побачили, з ким ти танцюєш! Краще розкажи, що у вас із Палмером і чому ми не в курсі?

Ми з дівчатами перебуваємо на спортивному стадіоні, у нас урок фізкультури, і на всіх чекає крос на три милі. Ми з Ембер помітно напружилися, старанно виконуючи вільну розминку перед забігом, а Тріша навіть не париться, щосили базікаючи про вечірку.

— Марно, Дженкінс, — Ембер відставляє одну ногу вбік і робить пружні рухи. — Я вже питала Еш, вона не знає.

— Як це?

— А отак.

У момент, коли Тріша дивиться на мене, я розминаю коліна, тож знизую плечима.

— А що в тебе з Брюсом Броуді? — своєю чергою цікавлюся в Ембер, і дівчина, насупившись, наставляє на мене палець:

— Гаразд, упіймала, Вілсон. Я теж не знаю. Але думаю, тимчасове помутніння і нічого більше! Ось побачите, дівчата, цей худорлявий удасть, що вперше мене бачить. У бідолахи напевно досі стрес від моєї пропозиції!

Це цікава версія, і я хитаю головою, а Тріша усміхається:

— А я все одно вважаю, що Гелловін удався!

Лунає попереджувальний свисток тренера, нам озвучують час і просять зайняти позицію на старті. У кросі біжать сорок людей, і добре було б прийти до фінішу в першій десятці, однак я не найшвидша, а це звичайний шкільний норматив, тож стартую й починаю бігти в середині.

Перше коло пройдено… друге… сьоме… Залишилося ще три. Не можу сказати, що я не справляюся — все-таки танці додають руху в моє життя, але я вже помітно почервоніла, а важкий хвіст сповз із маківки кудись набік.

Я випадково помічаю його. Напевно, тому що й інші дівчата витріщаються на високого спортивного хлопця, який зупинився біля доріжки.

На ньому темна кофта з капюшоном, розстебнута на грудях, світла футболка з принтом і чорні джинси, у кишені яких він засунув великі пальці рук. Довгий чуб відкинутий від обличчя, і добре видно, що губи торкнула усмішка.

Звісно, це Метью Палмер і, звісно, він як завжди гарячий.

Ох, так, знаю, я стала часто подумки повторювати це слово, але мені ж давно відомо, що це правда. Ще з того моменту, коли він опинився в моїй спальні.

Мабуть, Метью ще раніше мене помітив, бо стежить за мною, не відриваючись, і коли я наближаюся, підносить руки до рота й кричить:

— Давай, Еш! Піднажми, у тебе вийде! Швидше, дівчинко, я в тебе вірю!

Якщо й існує друге дихання, то це воно. Навіть спітнівши від бігу, я ловлю себе на тому, що мої губи розтягуються в широкій усмішці від радості, що я бачу його. Не уявляю, як він зміг утекти з уроку, але Метью стоїть до кінця, поки тренер не свистить у свисток і наш крос не завершується. І тільки потім, піднявши вгору великі пальці, сам зривається на біг і повертається в будівлю школи.

Звісно ж, Тріша приходить першою, я — восьмою, а Ембі воліє не загострювати свою увагу на такій дрібниці, як передостаннє місце в загальному забігу. Ми всі різні, але нас об’єднує дружба, тож до роздягальні ми повертаємося цілком задоволені собою. А дівчата ще й зі смішками позирають на мене.

— Не знаєш, кажеш, Вілсон? А мені здається, Метью дуже навіть знає, чого хоче.

— Відчепіться, міньйони!

— А все-таки шкода, що в суботу я була зайнята Джейком і не бачила, яке шоу влаштував Палмер. От би побачити!

Як завжди, Ембер знає всі відповіді на питання й заспокоює подругу:

— Не переймайся, Тріш, дуже скоро побачиш. Стовідсотково хтось із наших зняв конкурс на камеру, тож залишилося дочекатися, поки відео розлетиться по друзях у мережі, і разів десять насолодитися епічним моментом!

— О ні, — холону я.

— О так! — вигукує Дженкінс, а Ембі сміється.

— Взагалі-то, дівчата, я про Шона, Кейт і яйця, а ви про що?!

***

Наступна пара уроків минає напружено в класі математики. У старшій школі я вивчаю математичний аналіз, необхідний мені для вступу до університету, тому з головою занурююся в дійсні числа, графіки й похідні. Разом із класом та учителем розбираюся в диференціальному численні функцій однієї змінної, з усіх сил намагаючись не думати про хлопця з найкрасивішими у світі очима, який після вчорашнього ранку не йде в мене з голови.

І це неймовірно складно. Картинка, як Метью виходить із води мені назустріч, настільки яскрава, що здається, ніби я знову там, із ним, на березі океану й відчуваю запах солоного бризу. Відчуваю тепло його губ — прохолодних і водночас обпікаючих. І, звісно, приємну силу рук, що притискають мене до нього.

Мені доводиться знову й знову концентрувати свою увагу на уроці, записувати коефіцієнти, точки відрізків і посилено думати про функцію, і, напевно, саме тому я не одразу помічаю, що Кейт сьогодні сидить окремо від Рентона, а на відмінникові Брюсі Броуді — сонцезахисні окуляри.

Ось останнє дивно.

І дивно, що вчитель нічого йому не каже. Але зараз я не здатна подумати про це серйозніше й до кінця уроку займаюся рівнянням.

— Ешлі, ми тут! Швидше йди до нас, черга майже підійшла!

Час обіду й великої шкільної перерви, а отже, пора поквапитися й побачитися з друзями. Я заходжу в їдальню, де вже багато учнів, і Ембер із Закарі подають мені знак, стоячи в довгій черзі біля роздавального прилавка з їжею.

Тріша з Джейком зустрілися раніше й тепер сидять за нашим столиком і щосили воркують, схиливши голови одне до одного, а мені з друзями ще якийсь час доводиться поштовхатися біля каси, щоб купити собі обід.