Глава 5

Роздягальня наполовину порожня, частина хлопців уже встигла розійтися по домівках, але в ній досі душно від запаху поту, гелю для душу й жару розігрітих грою тіл.

Коли я штовхаю двері в приміщення, розмова продовжує висіти в повітрі, але варто мені увійти, хлопці тут же затикаються й відвертаються до шафок. За їхніми косими поглядами й напруженими обличчями неважко здогадатися, про кого вони теревенили, і я неквапом проходжу до своєї шафки, даючи їм можливість мене зачепити.

Біля сусіднього ряду стоїть Джейк Фінлі. Він із запасного складу «Беркутів», але сьогодні ми грали в одній команді, і, помітивши мій погляд, темношкірий хлопець обертається й розводить руками:

— Не дивися на мене так, Палмере. Я сам ні чорта не розумію, ясно? Ти ж не думаєш, що, один раз пообідавши за одним столом, я тебе розкусив? Вибач, чувак, але вони мають рацію, ти мутний тип. Але це не означає, що ти мені не подобаєшся, тому я за тебе. І не тільки я, щоб ти знав! Але якщо ти задумав щось провернути з Вілсон… краще не починай. Не втягуй її у своє лайно з Рентоном!

— Усе сказав?

— Та ніби так.

Я відчиняю свою шафку, стягую із себе спортивну кофту, шорти, бутси, закидаю все в сумку, беру рушник і йду в душ.

У душовій стоїть пара, об кахляну підлогу б’є вода, і хлопці говорять досить голосно, щоб їхній сміх і розмову почув будь-хто, хто сюди зайде.

Те, що йдеться про мене й Ешлі, я розумію одразу, щойно бачу тут Роні й Рентона з його другом Гартом.

— …Само собою, вони переспали. Мет не з тих хлопців, кому можна їздити по вухах і годувати обіцянками. Я свічку не тримав, але знаю його краще за вас. До нього дівчата вже в п’ятнадцять років самі липли й усе пропонували. Вже повірте мені, він знає, що з ними робити, тому й злиняв із «Лихоманки» слідом за рудою. Тільки тобі-то що до цього, Шоне? Невже Гардінг уже набридла? Чи Кейт дівчина що треба, тільки доки не відкриває рота й не перетворюється на кляту стерву?! — Роні регоче, не стримуючи себе, і я тут же шкодую, що не вкоротив йому язика раніше.

— Не хвилюйся, Салгато, якщо Кейт зі мною і відкриває рота, то тільки після того, як я розстібаю ширінку. Просто стало цікаво, навіщо Палмер зв’язався з дівчиною, яка мені набридла.

— Набридла?! Х-ха! Воно й видно, Рентоне, як тобі «просто цікаво». Розкажи це Гарту — он, він уже й вуха розвісив! А мені не треба. Я помітив, на кого ти на полі витріщався. Змирися, кепе, Вілсон тепер із Палмером. А навіщо вона йому потрібна — не нашого розуму справа! Ця руда малеча до біса гаряча штучка, ми всі в суботу це бачили. І якщо в Мета на неї стоїть, то я тобі не заздрю. Вона вибере не тебе, чувак! Вони всі його вибирають!

Ч-чорт!

— Та похер! Палмер наривається і заплатить за це! Краще б він не повертався і не переходив мені дорогу! Я сам розберуся з Вілсон і нікому не дозволю робити з мене ідіота! Ні йому, ні Герлі!

— Побачимо, Салгато, як швидко твій дружок із нею награється, — озивається Гарт. — Розпечатав її все одно Шон, а дівчата таке не забувають. Тож це Палмеру доведеться змиритися з тим, що йому по життю судилося бути другим! Ха… х…

Але розсміятися Дуглас Гарт не встигає, бо я висмикую його за міцну шию з-під води й б’ю кулаком під ребра, змусивши шумно видихнути й зігнутися біля стіни навпіл.

Другим отримує Роні. Я б’ю його по пиці, і заслужено.

— Щоб не теревенив про Ешлі!

А от Рентон встигає повернутися й з викликом наїжачитися, прикривши свій сраний пах долонею.

— І що ти мені зробиш, Палмере? — він кривить рот у злій посмішці, добре розуміючи, що зв’язав мені руки. — Ну, давай, перевіримо, наскільки ти крутий, придурку! Цього разу ти вилетиш зі школи ще швидше, ніж вийдеш звідси!

Він навіть не уявляє, як мені складно стримати себе, щоб не розбити йому обличчя, назавжди відучивши усміхатися й змусивши забути про Ешлі. Зараз моя злість на нього така ж гаряча, як у нашу першу бійку, і все так само роз’їдає кров бажанням негайно виплеснутися назовні.

Я роблю вигляд, що відходжу вбік, але раптом різко подаюся вперед і вкладаю всю силу в удар, штовхаючи Рентона плечем. Стиснувши руки в кулаки, даю вихід люті, водночас намагаючись її приборкати.

Він був готовий, але все одно відлітає спиною до стіни й осідає на підлогу. Намагаючись відновити дихання, матюкається крізь зуби.

Я повертаюся до нього й кажу найспокійнішим тоном, на який зараз здатен:

— Шоне, обережніше. Тут слизько! Ти спіткнувся й налетів на мене, а все тому, що розлив свій шампунь. Але не хвилюйся, я не забився. Я б подав тобі руку, але, от невдача, я щойно подрочив тут на твій успіх.

— Та пішов ти… Сука!

— Палмере, тобі це так просто з рук не зійде! Я все бачив!

Я озираюся й помічаю, як здоровань Гарт поривається кинутися на захист друга… Або тільки вдає. Цей хлопець важчий за мене на двадцять із лишком фунтів, але до останнього вагається, і мені стає цікаво. На місці Герлі я б давно замінив його на Фінлі, бо Гарту бракує мізків і рішучості, але шкода, що матусі Дугласа, яка входить до батьківського комітету школи, так подобається лакрос.

Я мовчки чекаю, і він затикається.

Що ж, друзі в Рентона, коли доходить до бійки, таке саме боягузливе лайно, як і він сам.

Не обертаючись, я чую, як підходить Роні й стає позаду мене. Попри все його старання ладнати з усіма — якщо знадобиться, він буде на моєму боці, ось як зараз.

— Дугласе, про що ти?  — натурально дивується Салгато, спльовуючи на підлогу слину з кров’ю. — Щойно ти бачив мою дупу, коли напросився потерти мені спину. Ти що, забув? Ну ти даєш, чувак! Виявляється, у тебе такі ніжні руки, що краще тримайся від мене подалі, домовилися?! Не ображайся, ти класний, але надто волохатий. І потім, я віддаю перевагу дівчатам, Мет свідок.

Відійшовши до стіни й увімкнувши душ, Роні змочує рушник під холодною водою й прикладає його до свого носа. Витерши кров, зі співчуттям звертається до Рентона:

— Чорт, Шонні, ти випадково не захворів? Я ще на полі помітив, ти якийсь блідий і незграбний сьогодні. Може, тебе відвести в медпункт? Добре, що ти впав на Метью, інакше міг покалічитися об кахель, а нам потрібен здоровий капітан. Я б подав тобі руку, але, розумієш, твій друг Гарт так ніжно гладив мене по спині, що я не стримався і передернув… У мене по життю статева нестриманість, а коли я під душем — спрацьовує рефлекс.

— Заткнися, Салгато! — гарчить Рентон і встає. — Я вас обох викину з команди! Клятий ублюдку, — погрожує, з ненавистю дивлячись мені в обличчя, — я все одно дізнаюся, що ти задумав. Може, і Кейт підбереш після мене? Хочеш секрет, Палмере? — він несподівано шкіриться, — вона куди поступливіша за Ешлі, тобі сподобається!

Роні не встигає зупинити мене, і Рентон недовго стоїть на ногах. Я знову б’ю його плечем, змушуючи осісти на дупу. Тільки цього разу не стою над хлопцем, а присідаю поруч.

Мені треба, щоб він добре мене почув і запам’ятав мої слова:

— Забудь Ешлі, Рентоне! Забудь, як вона виглядає, як усміхається і як сміється. Поки вона захоче бути зі мною, я буду поруч. І врахуй, я засвоїв урок і нічого не забув. Наступного разу, коли ти або твої друзі вирішите відкрити рота, щоб вивернути назовні брудну білизну… — Я роблю паузу, утримуючи погляд злих очей — таких самих недобрих, як і мої: — Спершу згадай, що я — Палмер, і що про мене говорять. Я нічого не забуваю і не прощаю. Нікому!

Ешлі