Розділ 2, частина 2

Минула година. Ми зі Стасом встигли повечеряти, поговорили про школу і випили чай.

Незабаром брат пішов до себе, я вимила тарілки і якраз годувала нашого рудого кота Зодіака, коли двері батьківської спальні стрімко розчинилися, і за секунду в отворі з’явилася мама.

Незвично бліда і розгублена увійшла на кухню, подивилася на мене… і раптом притиснула руки до щік. Повільно опустившись на стілець, моргнула зі сумішшю шоку й просвітлення в погляді.

— Мам? — я занепокоїлася. Розігнувшись, відставила пакет з кормом убік. — Ти в порядку?

Зодіаку явно не сподобалася кількість корму в мисці, і він протестувавши нявкнув.

— Та зачекай, Зодько! — Я відштовхнула його ногою. — Мам, що трапилося?

Мама моргала. І дивилася дивно, одночасно злякано і проникливо, наче намагалася зчитати з мого чола інформацію про мої минулі життя. Чому я анітрохи не здивувалася б!

— Ой, Діанко! — нарешті приголомшено прошепотіла, розпахнувши сіро-зелені, як у кішки, очі, — здається мені щойно кинули виклик! І, здається, я його прийняла!

Це було щось новеньке, і я спантеличено звела брови.

— Тобто, прийняла? — запитала здивовано. — Ти що, знову погодилася вийти на «Ринг Екстрасенсів»? Мам, минулого разу фокуси з димом і ду́хами закінчилися для тебе тижневою мігренню і безсонням. Я проти!

Тюрбан на маминій голові захитався.

— Ні, слава богу, не Ринг!

— Тоді хто тобі кинув виклик і навіщо?

Мама змахнула руками, змістившись на краєчок стільця. Заговорила схвильовано:

— Розумієш, сонечко, спочатку все було чудово! Цікаві люди, оригінальні питання, доброзичлива атмосфера. Я розповідала про знаки долі та про те, що якщо двоє створені одне для одного, Всесвіт обов’язково подасть їм сигнал! Головне, не залишитися глухим і відгукнутися, адже шанси на щастя не нескінченні! А потім з’явився він…

— Хто він?

— Валентин! Зірковий ведучий з телеканалу Купідон-ТВ. Очі як онікси, голос як оксамит, білосніжні зуби… Присягаюся, я навіть запах ванільної пудри від нього відчула і чхнула! І запитує мене з такою ввічливою поблажливістю, немов я не в собі або вправна брехунка. Астраліє, скажіть, якщо у долі є знаки, то навіщо їй потрібні екстрасенси, психологи та служби знайомств? Чи не простіше довіритися коханню з першого погляду? Побачив і полюбив! І жодних проблем в особистому житті!

— І що ти відповіла?

— Що не простіше, звичайно ж! Що для щасливого союзу двох повинні зійтися не лише погляди, а й серця, душі, прагнення, шлях! Що кохання – це єдина композиція найрізноманітніших почуттів. І чим більше в них тотожності, тим кохання міцніше! Тому що у долі є не лише перший, а й другий погляд, щоб краще пізнати людину. Хіба не так? А ми – екстрасенси – завжди раді їй допомогти в силу своїх здібностей.

Я продовжувала спантеличено слухати, але про очевидне не змовчала:

— Ох, мамо, ти у мене невиліковний романтик! А цей ванільний Валентин що ж?

Мама з нещасним виглядом опустила руки і розгублено знизала плечима.

— А він променисто посміхнувся, як Чеширський кіт з дипломом доктора маніпуляцій у кишені, і запитує: Дорога Астраліє, і в чому ж полягають ваші здібності? У чарах і приворотах?

Я відповіла: Боже борони! Подібне втручання ще нікого не зробило щасливим!

А він тут же: А що, якщо у людей, обраних долею, виявляться різні характери? Тоді жодне призначення і шанси не допоможуть. Або ви вважаєте інакше?

— Дай здогадаюся, — вставила я однозначне, — і ти, звичайно ж, заперечила.

— Так! — піддакнула мама. — Звичайно ж! Я сказала, що якщо побачу іскру, то зможу звести будь-яку пару. Навіть найупертіших, найнестерпніших, найнесумісніших…

— Мамо…

— Знаю, здуріла! Але, доню, пряма трансляція, нас дивиться купа народу, я не могла виглядати жалюгідною авантюристкою, яка розповідає казки!

— Але саме до цього він і вів – Валентин! — Я насупилася. — Щось мені вже не подобається цей подкаст і його ведучий.