Розділ 5
Розділ 5/34 · Сторінка 3 з 314%
Ну, мітить і мітить. Мені що з того? Яка різниця? Мені б подарунки дітям під ялинку купити й за квартиру заплатити. Тому я послухала, знизала плечима та й пішла собі до кавомашини по порцію кофеїну.
Щоправда, ввечері, коли засинала у власному ліжку, все ж уявила собі наречену Гордєєва. Уява намалювала високу сухорляву дівицю з кислими губами й холодним поглядом, як у Дімки.
Цікаво, коли вони цілуються, у них обличчя не стукають, як дві крижинки?
А наступного дня в нас у відділі з’явилася Оленочка, і я зрозуміла, що уяві довіряти не можна.
Розділ 5 / 34 · Сторінка 3 з 3