Розділ 1: Ти моя душа

Вечір повільно вкривав місто, коли Нішель повернулася додому після важкого робочого дня. Вона відчинила двері, і її очі відразу звернули увагу на червоні ліхтарики, які м’яко світили в темряві, і на безліч червоних троянд, розставлених по всій вітальні, які наповнювали простір теплим ароматом. Це все виглядало так… загадково й по-особливому.

Нішель зупинилася посеред вітальні й покликала Луку. Почувши кроки, оглянулася й вткнулася носом в груди Луки. Він обійняв так ніжно, що її серце на мить завмерло й подих став глибшим.

— Ти вирішив влаштувати романтичний вечір? — прошепотіла й поклала голову йому на груди.

— Нішель, ти не просто важлива для мене, — поцілував у верхівку, і вона підняла голову. — Ти стала тією, без якої я не уявляю свого життя.

Лука відсторонився й повільно, немов боячись зламати магію моменту, витягнув маленьку коробочку й, відкривши її, дістав обручку. Нішель від неочікуваності здригнулася й відступила убік.

— Луко…

— Я не думав, що зможу когось так сильно покохати, — він поглянув на Нішель із такою глибиною, що серце її на мить перехопилося. — Ти стала моєю душею, моїм світлом у темряві. Я не уявляю свого життя без тебе.

Лука зробив паузу, і на його обличчі можна було побачити таку вразливість, яку він зазвичай ховав за своїм сильним зовнішнім виглядом. Погладивши її долоню, він ніжно продовжив:

— Нішель, я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Щоб ми йшли по життю разом, разом долали всі труднощі, раділи перемогам і підтримували одне одного у важкі моменти. Ти — найкраще, що сталося в моєму житті, і я хочу розділяти його з тобою.

Нішель затамувала подих. Її серце забилося швидше, ніби все навколо завмерло.

— Так… я буду твоєю дружиною, — ледь чутно промовила. — Я дуже сильно кохаю тебе, Луко.

І з цією відповіддю, яка стала для неї, можливо, найважливішою в житті, вона обійняла Луку. Лише ніжна тиша заповнювала кімнату, а її серце все ще бурхливо билося від емоцій. Чоловік ніжно поцілував її у вуста й, одягнувши на палець обручку, підхопив на руки й, не сказавши ні слова, відніс до дивану.

Лука дивився на неї, не відводячи погляду, і в його очах була та сама глибина, яка вразила її з першої зустрічі. Лука нахилився до неї, злегка торкаючись її волосся своїми пальцями, і почав цілувати шию. Його поцілунки були м’які, повільні, неначе він хотів зупинити час. Кожен його дотик створював хвилю тепла, яка розтікалася по всьому її тілу. Нішель відчувала, як серце стискається від ніжності, а її губи самі шукають його, ніби їх привела невидима сила.

Лука підняв її підборіддя й, дивлячись в очі, ніжно поцілував її в губи. Цей поцілунок був довгим, солодким, сповненим пристрасті, яка зростала з кожним його дотиком. Вона відповідала йому, відчуваючи, як кожен поцілунок дарує нову порцію щастя, а його руки ніжно огортали її тіло, притягуючи все ближче.

Тим часом ліхтарики ледь тріпотіли, створюючи атмосферу тепла й спокою. Їхні тіла зливалися в єдину гармонію, і весь світ для них став просто кімнатою, наповненою світлом і ароматами квітів, де існували лише вони двоє. Вони обіймалися, цілуючи один одного все глибше, ніби не могли насититися цією миттю. Їхня любов була не лише в словах, а й у тій тиші, яка панувала між ними, і в тому, як вони розуміли одне одного без слів. І кожен поцілунок був вираженням цієї безмежної прихильності, яку вони відчували одне до одного.

Ніч продовжувалася, а вони не поспішали, насолоджуючись кожним моментом. І коли нарешті вони обидва відхилилися, Лука, схиливши чоло до її чола, промовив:

— А тепер чекає нас вечеря.

Нішель широко всміхнулася й, оглянувшись, лише зараз побачила на столі смаколики.

— О, мій коханий, я бачу, що ти підготувався, — поцілувала його в щоку.

— Нішель, — він міцно обійняв її і погладив по довжині волосся, — ти навіть не уявляєш, як я тебе кохаю.

— Ну чому ж не уявляю, якщо маю такі ж самі сильні почуття…

Лука обережно простягнув руку, і його пальці м’яко обвили стебло квітки. Він підніс її до Нішель, поглядаючи на її обличчя, в якому відбивалась уся та ніжність, яку він хотів передати. Пелюстки ніжно ворушилися під його дотиком, немов сам вітер ласкавий. Він повільно провів квіткою по її шиї, залишаючи за собою легкий слід прохолодної свіжості. Ніжне торкання пелюсток до її шкіри викликало мурашки, і серце Нішель забилося швидше. Він зупинився на кілька митей, зачіпаючи її волосся, доторкнувшись кінчиком квітки до її плеча, відчуваючи, як тіло Нішель злегка здригається. Квітка стала для нього ніби символом того, як він обережно й ніжно прагне доторкнутися до її душі, як пелюстки, які не хоче пошкодити, лише хоче поцілувати ніжним дотиком. Його погляд не відривався від неї, коли він, не поспішаючи, провів квіткою вниз, залишаючи за собою шлейф легкості й тепла, поки квітка торкалась її шкіри, мов невидимий шепіт його почуттів.

Вечір повільно переходив у ніч, а вони, забувши про все навколо, віддалися своїм почуттям та пристрасті. Всі важливі слова вже були сказані. Нішель і Лука зрозуміли, що справжнє щастя не потребує більше нічого — воно є тут, у цей момент, в їхній любові.

***     

Серена із чоловіком Ісааком та маленьким сином Девідом прилетіли в Акройд. Зустріч із родиною була теплою, з багатьма усмішками й приємними словами. Всі разом вітали одне одного, обмінювались новинами й сміялись. Але за цією легкістю та радістю стояло не просто сімейне зібрання — сьогодні мав статися важливий момент.

Лука, зібравши всіх за столом, у мить перетворив атмосферу на урочисту. Він подивився на Нішель, яка сиділа поруч й усміхалася, і повідомив рідним про весілля.

Артур переглянувся з Рейн, і вони переплели свої руки. Дядько Ніколас ледве стримував сльози. Місіс Евелін натомість не стрималася, і по щоках потекли сльози. Її родина була разом. І серце матері заповнювалося щастям. Бейн, піднявши бокал, голосно промовив:

— Ну нарешті! Вітаємо!

Усі присутні вибухнули аплодисментами. Серена з радістю обняла сестру Сабін, Ісаак і Адам по черзі потиснули руку Луці, а Девід і Єва, які гралися під наглядом місіс Джуд на дивані, ніби підтримуючи радісну атмосферну, сміялися.

Вечір був теплим і наповнений розмовами, сміхом і щирими розмовами, де всі зібралися після розлуки. Сабін сиділа на дивані із чашкою вина в руці й поглядом, повним ідей і рішучості. Вона обожнювала планувати різні заходи та завжди знаходила спосіб зробити навіть найпростішу ситуацію незабутньою.

Доки матір Евелін, дядько Ніколас і місіс Джуд бавилися з дітьми в кімнаті, Сабін озирнулася й, побачивши, що чоловіки на терасі, промовила:

— Я знаю, що після всього, що ми пережили, нам потрібно знайти час для себе, — нахилилася вперед, щоб привернути увагу дівчат. — Що скажете на те, щоб влаштувати дівич-вечір?

Нішель, яка все ще відчувала на собі усю емоційну тяжкість останніх днів, підняла погляд, її очі були трохи здивовані, але усмішка вже почала розцвітати на обличчі.

— Дівич-вечір? — запитала вона, навіть трохи сміючись від того, якою неймовірною здавалася ця ідея зараз.

Рейн перевела погляд на Сабін і кивнула.

— Я підтримую, — промовила Рейн, навіть не замислюючись.

Серена також підтримала ідею сестри й впевнено сказала:

— Це було б чудово. Ми всі давно не мали часу просто для себе, для радості.

Сабін одразу відреагувала на схвальне ставлення, і її обличчя засяяло від задоволення.

— Нішель… Чому ти мовчиш? — вигнула брови Сабін.

— Дівчата, я… не знаю, — знизала плечима.

Сабін закотила очі.

— Сестро, погоджуся! — Рейн взяла Нішель за руку.

— Ну що тут ще думати? — розвела руками Серена. — У мене й в Сабін не було дівич-вечора…

— Гм… у нас навіть не було справжнього весілля. Утім, я не жаліюся, — знизала плечима Сабін.

— Я також, — підтримала слова сестри Серена. — Утім тобі ми хочемо влаштувати не лише чудове весілля, але й дівич-вечір.

— Ну гаразд! Ви всі навіть без слів можете швидко переконати! — кивнула Нішель.

— Дівчата, я думаю, що ми можемо забронювати столик у клубі, де завжди грає чудова музика, а ми зможемо танцювати, сміятися й просто бути разом. Як вам така ідея? — підморгнула Сабін.

— Згодна, ми ж, нарешті, можемо розслабитися й не думати про все, що відбулося, — кивнула Рейн.

— Точно, — додала Серена, — і я обіцяю, що не буду за вечір панікувати за дітей.

Сабін, задоволено спостерігаючи за тим, як зароджується ентузіазм серед дівчат, усміхнулась:

— Ось так-то краще. Нішель, ти заслужила цей вечір більше, ніж хто інший.

І справді, цей вечір став би не просто нагодою для веселощів, а й можливістю для дівчат знову знайти зв’язок, розслабитися та дозволити собі радість у серці.

— О, і до речі, у стриптиз клуб ми точно не підемо! Нам і так вистачає наших чоловіків! — додала Сабін.

Усі дівчата вибухнули сміхом. Серена, тримаючись за живіт, розреготалася, а Нішель навіть не змогла спокійно випити шампанське й сміючись розлила на себе напій. Цей момент перетворився на справжній сміховий вихор, коли дівчата, насміхаючись одна з одної і розслаблюючись після всього, що сталося, почали розповідати ще кілька жартів про чоловіків і стосунки. У цьому легкому та веселому настрої вони всі відчули, як важливо мати один одного поруч у ці моменти радості й підтримки.

Чоловіки, стоячи на терасі, разом оглянулися.

— Як ви думаєте, що вони вже задумали? — Адам склав руки на грудях і поглянув на Ісаака, який стояв поряд.

— Головне, щоб потім не було проблем, — буркнув Артур.

— Та годі вам, що може трапитися? — розвів руками Ісаак.

— О, друже, у місті грішних душ може трапитися все завгодно, — поклавши руку на плече друга, промовив Лука.

Бейн, закотивши очі, розреготався.

— Ви такі… милі й кумедні! — продовжував сміятися. — І ці — чоловіки круті бізнесмени!

— От коли одружися, потім і подивимося на тебе! — вигнув брову Адам.

— О, ні, ні! — захитав головою Бейн. — Я холостяк. І пишаюся цим.

— От коли тобі прилетить стріла Купідона в серце й в інший орган, тоді й поговоримо! — Артур поплескав Бейна по-плечу.

— Та ну вас, — буркнув Бейн, і чоловіки засміялися.

Коли Бейн попрощався й пішов, чоловіки повернулися до своїх дівчат. І ось знову наповнена сміхом та жартами атмосфера в кімнаті стала ще більш святковою. Серце кожного було наповнене радістю, а на обличчях — усмішки, які нічим не можна було затьмарити. Всі знали, що попереду чекають нові етапи життя, але поки що вони мали один одного й цей момент. І, навіть не думаючи про майбутнє, кожен із них просто був щасливий бути тут і зараз, разом зі своїми близькими.

Так, цей вечір став важливою віхою для всіх. І хоча все її життя було непередбачуваним, Нішель відчула, що тепер, із родиною і друзями поряд, вони з Лукою були готові йти через будь-які випробування, долати труднощі й будувати своє спільне щастя.

***

Наступного ранку Нішель, Рейн, Сабін і Серена вирушили до салону, щоб вибрати для Нішель ідеальну весільну сукню. Вся кімната була наповнена ніжними кольорами й ароматами, а блискучі тканини суконь відображали м’яке світло люстр. Нішель сиділа перед дзеркалом, її очі блищали від нетерпіння та захоплення. Вона намагалася знайти ідеальну сукню, яка б підкреслила її найкраще. Тканини струменіли й переливалися, кожна сукня виглядала так, ніби була створена спеціально для цього моменту.

— Ось ця! — вигукнула Сабін, схопивши одну із суконь на вішаку, що була ідеальною на вигляд: ніжно-біла, з вишивкою, яка додавала елегантності. — Це буде виглядати неймовірно!

Серена, з радістю поглядаючи на сукню, додала:

— Ти будеш виглядати як принцеса! А ми з дівчатами обрали червоний, щоб зробити тебе ще більш яскравою. Ти точно не можеш залишити нас без уваги на твоєму святі.

Рейн підійшла до сестри й, поклавши руку на плече, промовила:

— Я так щаслива за тебе.

Нішель, відчуваючи, як під впливом цих слів її серце наповнюється ще більшою радістю, обернулася й поцілувала Рейн у щоку.

Всі переживали цей момент разом, і це було дійсно щось особливе.                                                                                                                     

Після кількох примірок вибір став очевидним. Нішель обрала сукню, яка ідеально сиділа на її фігурі, підкреслюючи її красу.

— Це буде найкраще весілля, — промовила Серена, поглядаючи на Нішель, яка тепер виглядала ще більш щасливою.

Тепер залишалося тільки чітко запам’ятати цей день як одну з найяскравіших сторінок їхнього життя — день, коли вони разом допомогли Нішель стати найкрасивішою нареченою, а також день, коли вони, як подруги й сестри, стали частиною найважливішої миті.