SOVABOO
Розділ 2.1 Лука і Нішель
Лука й Нішель повернулися додому, і в їхній квартирі панувала тепла атмосфера, яка одразу налаштовувала на відпочинок після неочікуваних подій. Пройшовши у вітальню, Нішель несподівано включила музику. Лука, не розуміючи, навіщо вона це зробила, вигнув брову. Нішель, оглянувшись, повільно почала танцювати, рухаючись граційно й вільно, немов би зливаючись із мелодією. Лука мовчки кілька хвилин спостерігав за нею і не міг відвести погляду від цієї неймовірної жінки, яка зараз була перед ним.
Нішель крутилася в танці, волосся легко колихалося, а усмішка осяювала її обличчя. Вона підійшла ближче до Луки, простягнувши йому руки, і він обійняв її.
— І не дивлячись ні на що, я щаслива, — промовила Нішель, обіймаючи чоловіка ще міцніше. — Мені здається, що наша любов — це найкраще, що могло втілитися в житті.
Лука, притискаючи її до себе, відповів:
— Ти зробила моє життя особливим, Нішель. Ти — моє все.
Танцюючи в його обіймах, Нішель раптом зупинилася, подивилася йому в очі й прошепотіла:
— Лука, я часто думаю про майбутнє, про те, як ми будемо разом будувати нашу родину. І я хочу зробити ще один крок. Я пропоную нам усиновити хлопчика Домініка.
Лука здивовано підняв брови.
— Я знаю, що він залишив слід у твоєму серці... Але ти певна, що готова? Ми ж не просто забираємо дитину додому, це серйозний крок.
— Я думаю про нього кожного дня. Він… неймовірний хлопчик. І ми ж можемо дати йому більше, Луко.
— І що, ти хочеш, щоб ми стали батьками? Так просто?
— Але чому б і ні? Ми ж із тобою разом, і я впевнена, що ми могли б зробити це правильно.
— Це дуже важливе рішення. Можливо, нам ще не час...
— А якщо це саме час? Якщо саме зараз ми можемо змінити його життя. Дати йому турботу та батьківську любов.
Лука зітхнув. Коли приїздив у школу-інтернат, то його серце також завжди було неспокійним. Ті діти й дорослі, й особливо малеча потребували родину.
— Може, ти й права... Просто треба бути готовими до всього, Нішель.
— Ми обов’язково справимося. Адже обоє знаємо, як родина важлива.
Лука дивився на неї кілька секунд, а потім, легко усміхнувшись, кивнув.
Вони обійнялися, і ця проста, але важлива розмова залишила глибокий відгук в їхніх серцях. Вони знали, що попереду, можливо, будуть ще багато викликів, але зараз, у цей момент, вони відчували себе готовими до всього. І ця думка про нову сімейну мрію зробила їхній зв’язок ще міцнішим.