Розділ 2.2. Ісаак і Серена

Ісаак і Серена приїхали до готелю. Серена все ще відчувала хвилювання. Вона присіла на край ліжка й не могла позбутися відчуття провини, що залишила сина в матері на ніч.

— І чому ми приїхали в готель? — тихо запитала вона, поглядаючи на Ісаака, який спокійно й розслаблено стояв біля вікна. — Може, варто було б поїхати в маєток…

Ісаак, підійшовши до неї, обійняв її за плечі, притягнувши до себе, і лагідно поцілував у чоло.

— Не хвилюйся за Девіда, — погладжуючи її волосся, поцілував у верхівку. — І він буде в порядку.

Серена усміхнулася, але все ще виглядала трохи напруженою. Ісаак, жартуючи, додав:

— Ти моя маленька злочинниця.

Серена розсміялася й захитала головою.

— І що ти будеш робити зі мною?

— Ну, думаю, я буду змушений тебе взяти під своє жорстке керівництво. У тебе є шанс на амністію, якщо ти обіцяєш бути чемною, — підморгнув Ісаак.

— О, це вже серйозно, — хмикнула. — Я не знаю, чи готова до такого випробування.

Ісаак, піднімаючи брови, усміхнувся ще ширше.

— Ти навіть не уявляєш, скільки я готовий робити заради того, щоб ти всміхалася. Але якщо хочеш, можу продемонструвати своє особливе вміння — як зупиняти час поглядом. Просто подивися на мене знову.

Серена засміялася й поглянула на нього з виглядом, ніби сумніваючись.

— Ну-ну, давай, покажи свою суперсилу. Я вже готова.

Ісаак нахилився до неї так близько, що її серце майже випурхнуло з грудей, а потім із серйозним виразом на обличчі прошепотів:

— Я кохаю тебе ще більше, — ніжно вустами торкнувся її щоки. — І знаєш, ти зачарувала мене не лише своїми смарагдовими очима, а й тією ніжністю, яку випромінюєш.

Його пальці м’яко ковзали по її шкірі. Ісаак злегка нахилив голову, і його погляд опустився до її губ.

— Ти — мій Всесвіт, — прошепотіла Серена в чоловічі вуста.

Її руки обвилися навколо його шиї, і, піднявши погляд, вона відповіла тими самими ніжними емоціями. Її губи тремтіли, коли вони зустрілися з його, ніжно й обережно, наче весь світ навколо них зупинився.

Поцілунок спочатку був легким, майже невагомим, як дотик перших променів сонця на ранковій росі. Але з кожним наступним доторком губ Ісаак відчував, як її тіло зміщуються до нього, як відстань між ними зникає, і їхні серця починають битися в унісон. Його рука, яка спочатку лагідно тримала її обличчя, тепер ковзала по волоссю, акуратно притягуючи її до себе ще ближче.

Серена відчула, як тепло його тіла заповнює кожен сантиметр її простору, як кожен дотик його губ проникає глибше, ніж будь-які слова. Вона не могла втримати себе від того, щоб не відповісти йому, і її тіло знову й знову реагувало на кожен рух Ісаака. Чоловік став для неї всім — і захистом, і бажанням, і спокоєм. Поцілунок тривав, і кожен дотик чоловіка, кожен погляд був обіцянкою, що вони назавжди разом. Він був її притулком, і в цей момент нічого більше не мало значення.