Чудовисько

— Вдіяла дурницю, — поправив він мене. — Що трапляється з усіма. Головне — зрозуміти це й постаратися не повторювати.

— Я більше не буду злитися на хлопчиків… І кричати на них. І кидати в них палиці… Хоч вони мені й не дуже подобаються. Але нехай живуть, так? Як комарі — вони ж теж не дуже, але їх можна просто не помічати…

Тато чи то засміявся, чи то застогнав, я так і не зрозуміла: уже стемніло, і я не розгледіла емоції на його обличчі. Ми йшли додому мокрою від вечірньої роси травою, і він тримав мене за руку. І зовсім-зовсім не злився. А вдома на нас чекав теплий камін, і вечеря, і мама з добрими очима. І Сейдж. І якщо вони й надалі любитимуть мене, то я постараюся бути найкращою дівчинкою на світі.