Розділ 3

—  Знову ви? Ви переслідуєте мене чи що? – я не була так обурена, як раніше, а швидше здивована такому збігу вдруге за день.

—  Ну що ви, Аню, тільки повертався з офісу бачу ви стоїте, чому б не підвезти. Думаю зараз ви погодитесь, адже ми вже знайомі, ба більше я ваш бос.

—  О ні, тільки не нагадуйте. – Драматично зітхнула і приклала руку до лоба я.

—  Як тільки ви познайомитесь зі мною краще, то зміните свою думку. Сідайте, інакше мене оштрафують за те, що я стою на зупинці для громадського транспорту.

Гарно обміркувавши все, я таки сіла в авто. Дійсно, чого мені боятися, все— таки завтра мені доведеться з ним працювати, тому було б добре дізнатися його краще.

—  Отже, Аню, чим ви займалися до приходу в нашу компанію? – Він цікавився навіть не дивлячись на мене, я ж дивилася як змінюються багатоповерхівки за вікном авто.

—  Пошуком роботи, —  якось грубо відрізала йому я бо була не в найкращому своєму настрої, та ще й під дією вина, яке додавало мені сміливості, про що одразу пошкодувала, бо він відволікся від дороги і зміряв мене не дуже добрим поглядом.

—  І чого ж ти грубиш мені весь час, я тобі зробив щось погане? – Раптово перейшов на ти Владислав Андрійович.

—  А думаєш ти зробив мені щось хороше? – Перейшла на ти і я, звісно, відповідати босу так різко, навіть жодного дня не пропрацювавши на нього не дуже хороша ідея, але це я зрозуміла тільки після того, як він різко загальмував. 

Чесно кажучи, я злякалася того Владислава Андрійовича, якого побачила. Очі налилися червоним кольором, наче кров’ю, ніздрі роздулися і він був надто зосереджений на моїх губах і обличчі. 

В якийсь момент цей нестерпний грубий чоловік взяв і поцілував мене. Він дійсно мене поцілував. Так палко і грубо, наче намагався вицілувати з мене ту різкість та грубість, яку я проявила декілька секунд тому. Від такого несподіваного поцілунку я розгубилася і на мить піддалася відчуттям, його губи так грубо мнули мої і в той же час палко і щиро, так ніби він цього давно хотів, від цього я швидко прийшла до тями і відштовхнула його.

—  Ви… Ви що собі дозволяєте? – Я говорила спокійно на диво.

—  І так буде кожного разу, коли ти будеш мені перечити або грубити. Солодке було покарання? – Він говорив це серйозно із спокусливою ухмилкою на обличчі, а я почала його ще більше ненавидіти. – Бачу ти і моєї поради дослухалась, одяг правильний прикупила. – Цей козел заліз у пакети, які лежали у мене на колінах.

—  Тепер я розумію, чому ваша помічниця від вас пішла. – Знову різанула я.

—  Аню, ти знову за своє, бачу поцілунок прийшовся тобі до смаку. – Він провів пальцем від моєї скули до підборіддя, а після заправив прядку волосся, що вибилась.

—  Давайте ви мене підвезете додому і надалі притримуватимемось тільки ділових відносин, забудемо те що трапилось тут.

—  Думаєш у нас вийде? – Лукаво запитав він.

—  Чому б ні, треба просто трішки докласти зусиль і не лізти більше цілуватися.

—  Добре, я твій бос тому більше не буду, але не розслабляйся крихітко. Я слідкую за твоїм язичком Аню! – Він ще раз глянув на мої губи, провів пальцем по моєму носику, а після завів автомобіль і повіз мене додому.

Ми їхали додому далі в повній тиші, кожен думав про щось своє. Мої губи досі палали від грубого і палкого поцілунку. Чомусь мені пригадались слова Віри про маленьких снобів і кохання з першого погляду. Бррр, та ні, туфта якась. 

Я дивилася у вікно і якось між іншим сказала свою адресу, як виявилось він дуже уважно глянув моє резюме, тому адреса була йому вже відома. Ми приїхали без пригод, він дещо пробурмотів собі під ніс, так що я навіть не розчула що. Я просто сказала: «Гарного вечора!» —  і вийшла з автомобіля. Я не чула чи відповів він мені щось, та й це не було надто важливо.