Глава 3
Урок закінчується, і ми з Трішею, не змовляючись, залишаємо клас серед перших учнів.
Я ховаю свій планшет у сумку, вішаю її на плече й прямую до дверей, намагаючись не дивитися на Шона й Кейт, які опинилися в мене на шляху. Легко обходжу їх, навіть не помітивши, що це дається без зусиль, – думки досі зайняті Палмером і його їдкими словами. Але біля виходу з кабінету стикаюся з Г’ю Граймсом – другом Шона, який не може жити без своїх дурнуватих жартів. І звісно ж, хлопець не залишає мене без уваги.
– Воу! Легше, Сімбо! Дивлюся, у твоєму розбитому серці утворився неабиякий протяг? Так і з ніг збити можна.
Граймс худий і високий, як жердина. З тонкою посмішкою й хитрими очима. Навряд чи в мене за всього бажання вистачить сил збити його з ніг. А от відштовхнути з дороги сил вистачає.
– Котися під три чорти, Г’ю! – сердито видихаю я хлопцеві в обличчя, розуміючи, що піддаюся емоціям, які так старалася приховати. – Поки від мого протягу тобі вуха не надуло! Геть із дороги!
На жаль, я світлошкіра дівчина з довгим рудим волоссям і, на відміну від Тріші, червонію миттєво. Та ще й на цілу голову нижча за Г’ю, тому відразу намагаюся втекти.
– Постривай, Вілсон! – пробує він мене затримати. – Гей! Як щодо зустрітися після занять на шкільній парковці? Я тобі про Рентона стільки брудних подробиць розповім! Під тегом «Чим він займався минулого літа». Повір, мала, я знаю всі його секрети!
У тому, що Граймс не бреше, сумніватися не варто. Шон у нас тепер популярний хлопець, тож біля нього таких Г’ю – як устриць біля пірса. От тільки слухати його я не збираюся.
– Краще б ти навчився їх зберігати – так само, як твій друг! – не можу втриматися від шпильки. – Поки в тебе не прилетів чийсь томагавк!
– Г’ю, припини… – чую позаду поблажливий голос Шона, однак уже вискакую з кабінету слідом за Трішею.
Тріша тягне мене за руку в кінець коридору й там нарешті відпускає. Повернувшись до мене обличчям, розплющує темні очі й обмахується рукою:
– Жах, Еш! Він усе чув – Палмер! Усе, що я сказала! У школі чотири сотні учнів, а він запам’ятав моє прізвище! Тепер нам цілий рік навчатися в одному класі, і я залишуся в його очах справжньою дурепою! Ох, сподіваюся, йому не спаде на думку мене провчити? Бо, клянуся, я не одна така, хто про нього непристойно подумав!
Поки Тріша сердиться, я теж не мовчу – зараз ми обидві одна одну не чуємо. Я лаю себе за те, що довірилася Шону.
– Як він міг – Рентон! І навіщо я тільки розповіла йому про своє домашнє прізвисько, Тріш! Граймс назвав мене Сімбою перед усім класом! Тільки глухий не чув. Ненавиджу його! І себе ненавиджу. Дурепа, кругла дурепа! І я вважала його порядним хлопцем? Та він такої змії, як Кейт, і заслуговує!
– Що?
– Що?
Ми з Трішею видихаємо разом – і обидві водночас випускаємо назовні образу й сум. Недовго думаючи, дівчина обіймає мене за шию.
– Ох, Ешлі, мені так шкода! Шон був нормальним, але популярність будь-кому закрутить голову, а Кейт свого не проґавить. Вона має бути з найкращим хлопцем, інакше яка ж вона королева школи? Слухай, та пішли вони обоє під три чорти! Усе одно цій заздрісній стерві до тебе, як дощовому черв’яку до місяця! Ха, – пирскає Дженкінс сміхом, відпускаючи мене. – Оце я прикольно сказала! А все біологія винна. І зауваж, не збрехала!
Дружба й кохання завжди упереджені. І хай для всіх довкола ми просто дві звичайні дівчини, але Тріша для мене теж краща за багатьох людей, тому я їй вірю. До того ж у неї життєрадісний характер, купа невгамовної енергії, і їй завжди вдається підняти мені настрій. І я дуже сподіваюся, що в нас це взаємно.
– Дякую, Тріш! – пробую всміхнутися, у відповідь обіймаючи дівчину.
Збоку ми напевно поводимося надто емоційно, але мені зараз байдуже. Не так-то легко закликати на допомогу самовладання, коли тебе кинув хлопець на відстані, нічого не пояснивши, а тепер пів школи посміюється за спиною. Але в мене обов’язково вийде. У мене найчудовіші друзі, які в мене вірять, і в мене є гордість. Я нікому не дозволю її топтати. Даремно Кейт розраховує своїми вчинками зіпсувати мені життя.
Звісно, такої підлості від доньки Пейт я не очікувала, але своїх людей не обдуриш. А якщо ці люди не «твої», яким виявився Шон, то й шкодувати за ними не варто. Треба просто перехворіти й одужати!
Я вже пообіцяла собі, йдучи сьогодні до школи, що рік випускного класу стане для мене найкращим, попри все. А отже, так і буде!
Віра – це вже пів справи. Залишилося тільки не сумніватися!
– Не переймайся через Палмера, – поспішаю заспокоїти подругу, взявши за плечі. – Упевнена, він уже за годину про тебе й не згадає. До того ж ти маєш рацію – я теж на нього витріщалася. Усі в класі помітили появу Метью, і не думаю, що він не був до цього готовий, коли повертався до школи. Нічого, переживе! Ми з тобою точно не центр його уваги. Можеш не сумніватися!
– Ох, ти маєш рацію, – зітхає Тріша. – Зараз мені терміново потрібен Джейк! Ось хто допоможе викинути з голови все зайве! Щоправда, спантеличувати він теж майстер, – сміється. – А ще набридати натяками! Але я все одно за ним скучила!
– А мені час знайти Ембер, – я поправляю на плечі сумку й дивлюся на наручний годинник. Озираюся в бік сходів. – У нас зараз латина в першому корпусі в міс Бражинські, тож бувай!
– Зустрінемося на ланчі? – уточнює Тріша, і ми розходимося з нею в різні боки навчального коридору.
– Так, побачимося! Передавай Джейку привіт!