Глава 4

Розклад уроків – усього навчального тижня разом із факультативами й годинами роботи в газеті – лежить у кишені, я давно його вивчила, запам’ятала номери предметних кабінетів та імена викладачів, але все одно дістаю, щоб звіритися ще раз.

У довгому коридорі багато учнів, скоро дзвінок, і всі поспішають до своїх класів. Помітивши на шляху Тамару й Синтію, подружок моєї зведеної сестри – таких самих популярних сучок із гламурними рюкзачками й ідеальними посмішками, я міцніше стискаю губи й проходжу повз. Удаю, що не бачу їх, коли раптом мене наздоганяє новина про те, що сьогодні вранці на парковці Кейт Гардінг цілувалася із Шоном Рентоном. І що (о боже мій!) вони тепер найпопулярніша пара школи. І що вже зрозуміло, хто стане королевою й королем Зимового балу.

Я пирхаю й подумки закочую очі – та дуже треба. Теж мені інтрига! Але остання репліка все ж боляче зачіпає:

– Я так і бачу, як Ешлі Вілсон фотографує їх для шкільної газети й ридає, бідолашна. Вона ж напевно спала й бачила, як Рентон саме її веде за руку в захід сонця.

– Ах-ха-ха! Руда Сімба й Капітан!

– І голос Елтона Джона за кадром: «Ти відчуваєш кохання цієї ночі, крихітко? Відкрий своє серце. Воно тут, із нами»!…

– Щоправда, уже не з нею, а з Кейт, але це такі дрібниці!

Сподіваюся, два «факи», які я демонструю цим язвам, завівши руки за спину, не залишаються непоміченими, бо дівчата затикаються, а я поспішаю далі.

Ембер Коуч чекає на мене біля канцелярії, невимушено балакаючи з радницею з предметів – суворою й манірною місіс Девіс, яка відповідає в школі за вибір дисциплін і розклад. І, заставши свою повненьку подругу за розмовою, я одразу здогадуюся, навіщо вона тут опинилася.

Напевно зібралася вивідати свіжі новини – у неї до цього пристрасть! А судячи з того, як захоплено вона накручує на палець довгу афрокосичку з рожевим кінчиком і прикушує краєчок губи, ниточка потрібних відомостей уже в’ється!

Узагалі-то для всіх у школі ми дивна трійця друзів. Тріша – висока й довгонога, як коник-стрибунець, дуже спортивна дівчина з темною шкірою й ебеновими очима. Скільки я її пам’ятаю, вона завжди усміхалася ширше, стрибала вище, а бігала швидше за всіх однокласників. Тож не дивно, що й зараз у шкільній секції кросу вона одна з найкращих бігунок і збирається отримати спортивну стипендію.

Я теж непогано бігаю – особливо з професійною фотокамерою в руках у пошуках супер-мега кадру під час шкільних змагань чи матчів, але до Тріші мені далеко. У молодшій і середній школі я серйозно захоплювалася танцями. Навіть опинившись у старших класах, усе ще плекала мрію потрапити до команди з чирлідингу. Але не склалося. У моєму житті раптово з’явилася Патриція, її донька Кейт і незрозуміле суперництво між нами, якому я не могла знайти пояснення.

І не стала. Я не збиралася терпіти витівки Кейт, батько якої виявився одним зі спонсорів школи й задавав тон особливому ставленню адміністрації до його доньки. Я просто захопилася фотографією й зникла в цифровому світі фокусування, цікавих об’єктів і фільтрів. І зараз ні за що не проміняла б його на жоден інший!

Що ж до Ембер, то ця русява пухкенька дівчина з ямочками на щоках підкорила нас із Трішею готовністю до будь-яких авантюр, відданістю нашій дружбі й непробивною впевненістю в собі.

«Коли у твоїй родині всі жінки мають розмір plus-size, усе чудово з особистим життям і почуттям гумору, – казала Ембер зі сміхом, задерши носа, – складно дорослішати, не захоплюючись власною досконалістю! А мені складно сперечатися з моїм відображенням, коли в нього залізобетонні докази моєї краси!»

Тож із упевненістю в нашої подруги було все «окей». Навіть Кейт і її язвам-подружкам за всього бажання не вдавалося зачепити Ембер. Поки Тріша відчайдушно вирівнювала своє кучеряве волосся в салоні перукаря, Ембі цього літа наплела з чотири сотні білих афрокосичок і пофарбувала їхні кінці в темно-рожевий колір. Із чорним лаком на нігтях і пірсингом у брові її нова зачіска мала просто феєрично симпатичний вигляд!

Як і сама дівчина, яка, помітивши мене, тут-таки поспішила назустріч.

– Привіт, Ешлі!

З Ембер ми подружилися два роки тому, коли обидві пройшли конкурс і прийшли працювати до шкільної газети «Ellison News». Там же познайомилися й із Заком Бейкером – нашим обожнюваним босом. Він був старшокласником і зараз очолював редакцію газети, я працювала фотографом, а Ембер – журналісткою, а заразом і репортеркою, що не пропускала повз жодної важливої для шкільного життя новини.

З неї-то Ембер і почала, підхопивши мене під руку й струснувши довгими косичками:

– Ешлі, ти вже чула новину дня? Метью Палмер знову в школі! Так, той самий нахабний красунчик, брата якого запроторили до в’язниці за крадіжку дорогих автомобілів, а він сам минулої весни надер зад Шону!

Ми вже бачилися з Ембер на першому уроці, але обидві вітаємося зі знайомими школярами, яких зустрічаємо в коридорі.

– Так, чула, – зізнаюся, сповільнюючи крок. – І навіть бачила на власні очі п’ять хвилин тому. Ми з Тріш тепер із ним в одному класі біології. Думаєш, це наш директор Гібсон дав йому другий шанс?

– Не думаю, а знаю! – погоджується дівчина з моїм припущенням. – Я щойно розколола місіс Девіс! Але не тільки директор. Виявляється, за Палмера поручилися, і я навіть здогадуюся хто! Тільки уяви, у цього хлопця неабиякий коефіцієнт інтелекту й добрі оцінки. Але хто б міг подумати, Еш!

– Ти жартуєш? – я щиро дивуюся разом із подругою. Мені добре відомо, яких зусиль потребує старанне навчання в цій школі і яка в Палмера репутація.

– Ані краплі! Місіс Девіс зізналася, що теж клопотала за його повернення до школи й допомогла скласти Метью програму навчання на весь рік. Але мене цікавить інше.

– Що ж?

– Цікаво, чи візьме його тренер Герлі назад у команду? Я маю на увазі в основний склад гравців. Я вже так і бачу заголовок у газеті, – Ембер піднімає руки, зображаючи кричущу статтю. – Сенсація нового спортивного сезону! До знаменитих «Беркутів» повертається їхній найкращий нападник! Важкий підліток, виключений зі школи за участь у бійці!

– Стоп, Ембер! – я поспішаю повернути подругу до дійсності. – Ось про виключення й бійку краще не писати. Не думаю, що секретарка Моран це схвалить. Ти ж знаєш її правила – жодного негативу! Та й Зак навряд чи пропустить таке в номер. А от перша частина із сенсацією мені сподобалася. Треба буде після уроків узяти в тренера Герлі інтерв’ю й усе прояснити.

Ембер знає, що я маю рацію, і роздратовано видихає, знизуючи плечима.

– Ох, як же мені набридла ця патологічна пристрасть Моран до цензури! Можна подумати, ніхто в цій школі не знає, що Палмер із себе являє. Та батьки Рентона половині міста роздзвонили, що він – майбутній злочинець! Ти пам’ятаєш, як за ним просто до школи приїхав твій батько? Я думала, його в наручниках відвезуть!

– Ні, цю частину бійки та її наслідки я пропустила, – із жалем зізнаюся, згадуючи події минулої весни. – Але наслухатися встигла! Щоправда, тоді мені від душі було шкода Шона – особливо його розбитого носа й заплилого ока.