Розділ 4, частина 1

Тато, піца і попкорн

Діана 

Все ще той самий вечір… 

На кухні витав запах лаванди та катастрофи.

Мама пішла рятувати долю чергової клієнтки, рудий Зодіак доїдав зі своєї миски корм, а я сиділа за столом перед величезною чашкою чаю і намагалася не розревтися.

Спочатку Демонець зі своїми вульгарними жартиками, потім синець на сідниці, а тепер якесь дурне романтичне шоу з пошуком кохання. Серйозно?! Ну хто зараз цим шоу вірить? Перший раз шкодую, що в мене немає хлопця й особистого життя. Тоді б я нізащо не вляпалася в цю історію з побаченнями та дурним амулетом, з якої тепер незрозуміло як викрутитися.

От візьму, начеплю пропалений носок на шию і почну розходжуватися! Нехай думають, що я не дружу зі здоровим глуздом і не візьмуть у шоу. Ну чому, чому у всіх мами, як мами, а в мене – екстрасенс?! Та ще з такою тонкою душевною організацією, що мій доньчин обов’язок її берегти? 

Зодіак закінчив їсти, облизав ніс і підняв на мене погляд, повний мудрості та осуду. 

— І не дивись так, — буркнула я котові. — Ти б теж очманів, якби тебе записали на котячий кастинг, а спитати забули! Тільки уяви, навколо брутали-самці і раптом ти – рудий пончик у нашийнику з блискітками, ганьбишся на камеру. Скажи спасибі, що тебе в ньому ніхто не бачить!

Почулися кроки, і на кухню увійшов Стас. Спіймавши мій погляд, брат співчутливо підняв брови й почухав потилицю.

— Ти чув, так? — запитала вбитим голосом.

— Ага. Я живу в цій квартирі. Тут чути все – навіть, коли говорять духи.

— Дуже смішно.

Стас знизав плечима.

— Ну, пару разів точно було. З бабусею, пам’ятаєш? Коли вона допомогла нам знайти документи на дачу. Я думав тоді, що мені памперс знадобиться, так обіср… перелякався.

— Тобі було вісім, ти не можеш пам’ятати.

— Дев’ять, і я з цікавості ховався за шторою. Зате тепер у цьому житті мене нічим не здивувати. Діанко… — брат сів за стіл і підсунув до мене баночку з джемом. — А може, ще все скасується? Екстрасенсів взагалі ніхто всерйоз не сприймає. Та й хто взагалі дивиться ці дурні подкасти?

Я опустила голову на долоні, потім підняла й підсунула до брата телефон.

— Вісімдесят тисяч переглядів за годину, Стас, і це ще нічого не почалося. У мене жодного шансу відкрутитися! Я щойно знайшла цього зіркового ведучого в інтернеті – повір, якщо й існують у природі люди-акули, то він – найзубастіша. Вони не просто так запросили Астралію, їм потрібне шоу-подія, зі скандалами й викриттями, і тепер цей Валентин не пропустить нагоди дискредитувати маму на очах у всіх. Я прямо це відчуваю!

У цей момент клацнув замок вхідних дверей, і в передпокої пролунав татів голос:

— Сім’я, я вдома! Хтось візьме в мене піцу? Сьогодні з ананасами дісталася, зате величезна! А ще я виграв у піцерії відро попкорну – уявляєте? Випадково витягнув щасливий купон. У нас удома все нормально? Мама нікому на удачу свічку не ставила?

Я відкрила рота, а Стас схопився зі стільця і виставив перед собою руку:

 — Спокійно, Діанко! Спиши на шосте чуття і забудь!

— Ну, дякую! — прошипіла я. — У цій історії тільки попкорну й не вистачало!

 Але брат уже змився в передпокій за піцою разом із Зодіаком.

А я встала з-за столу, дістала тарілку й підігріла в мікрохвильовці для тата вечерю. Однак за хвилину настрій не повернувся, і тато, увійшовши на кухню, звичайно ж, це помітив.

 — Так і знав! — видихнув з почуттям. — Знову сімейний спокій Кошкіних на межі кризи! Ну і що сталося цього разу? Діаночко, цукерко моя, чому така кисла?

 Тато у нас працював таксистом, був людиною приземленою, практичною і, на відміну від мами, завжди пам’ятав, в які числа приходять рахунки на оплату комунальних послуг, коли пора міняти сковороду на кухні, і в який день у його Наташі запис на манікюр. Був справжньою опорою сім’ї, тому, само собою, я одразу ж йому наябедничала:

 — Тату, — голосно схлипнула, відпускаючи пружину свого обурення тим, що сталося. — Уявляєш, мама щойно брала участь в одному подкасті популярного телеканалу й ненавмисно записала мене на романтичне реаліті-шоу з пошуком кохання! Хитрий ведучий її спровокував, і тепер, щоб Астралію не висміяли на всю країну, я мушу стати учасницею дурного проєкту, де незнайомим парам влаштовують побачення! Цілих сім! А я їх терпіти не можу, я завжди з них тікаю! І тепер не знаю, що робити!

— Так-с, — видихнув тато, витираючи лоба. — Слава богу, всі живі. У нас кефір є? — запитав буденно. — Холодний?

 Кефір був. Я підійшла до холодильника і дістала пакет. Налила в чашку.

 — Ось!

 Тато взяв, випив все залпом і сів за стіл.

 — А тепер, Діано, поясни все по пунктах, — попросив. — Що там знову утнула наша мама?

 Я набрала повні груди повітря і постаралася не розревтися. Розповіла все детально від самого початку й закінчила:

 — …І тепер я мушу взяти участь у шоу «Кохання з першого Валентина», зображати самотню невдаху й піти на побачення з хлопцем, якому начхати на мене, бо прийде туди попіаритися! Жах, скажи?! І це все через мамин понт в ефірі!

 Тато подумав і кивнув. Спокійно. Навіть занадто.

 — Ясно. І що ти хочеш?

— Не знаю, — я розвела руками. — Щоб це зникло! Щоб мене ніхто нікуди не кликав! Щоб у мене був нормальний вечір з книгою та Зодіаком під боком! Щоб я…

— Тату, та нічого страшного не сталося, не хвилюйся, — вліз Стас, опускаючи на стіл коробку з піцою. — Просто ма вирішила влаштувати нашій Діанці особисте життя у своєму фірмовому стилі «упс, так захотів Меркурій». Перший раз, чи що? Їй пригоди точно не завадять. Скільки можна тільки вчитися? А ще вона спиці купила і шапку в’яже, як стара бабця. Я сам бачив.

— Шапку? — тато здивовано моргнув.

— Ага, червону, — підтвердив Стас. — Після такого я б на вашому з ма місці теж напружився, якби хотів онуків.

 Я відкрила рота, повертаючись до брата.

 — Ти знущаєшся, малий?

 Стас встиг відкрити піцу, але про всяк випадок відступив на крок, винувато хитаючи головою.

 — Взагалі-то, ні. Діан, ти навіть у кіно жодного разу не ходила відтоді, як розлучилася з нудним лузером. А ще викинула в сміття носок удачі. Може… може, мені не подобається твій настрій!

— Ах ти, зрадник! — я ахнула, смикнула зі стільця кухонний рушник і запустила в брата. Але він вправно спіймав його довгою рукою. — Шпигун домашнього фронту! Ти взагалі мені допомагаєш?! А шапка модна, щоб ти знав! Хочу й в’яжу! А Нудний не лузер, він просто… захоплюється грою в більярд! І я з ним не зустрічалася – ще чого не вистачало! Ми просто сходили в кіно і-і… залишилися друзями!

— А з тим качком, який фітнес-нарцис? Теж друзями?

— Уяви собі!

— Тоді чому ти морозишся щоразу, коли ці «друзі» тобі дзвонять? — зробив мене однією лівою Стас. — А ще просила мене кашляти в трубку, наче у нас у сім’ї епідемія грипу, і ти не можеш нікуди йти.

— Тому що… А тому що… Не твоя справа!

 Я раптом видихнула і здалася.

Відвернувшись, втомлено сіла за стіл, взяла піцу і відкусила. І Стас сів поруч і відкусив. І тато теж вирішив повечеряти.

Смачна, між іншим, виявилася піца з ананасами.

 — Слухай, Діан, — тактовно почав тато, коли на столі від піци залишилася мамина четвертинка. — Стас має рацію. Ти у нас не просто симпатична дівчина, ти розумна, розважлива і добра. Винахідлива і з тобою не засумуєш. Але ти ні з ким більше одного побачення не зустрічалася. А що, якщо це так зване шоу – твій шанс вийти за звичні рамки? Можливість нагадати собі, що ти дівчина з характером і не пасуєш перед викликами? Подумаєш, популярний телеканал! Та глядачі вірять живим людям, а не рейтингам! Не тим, хто прийшов, як ти кажеш, попіаритися. Я ось теж у тебе вірю, разом із мамою. Рано тобі, хм, ще шапки в’язати…

— Тільки не злися, Діанко, — піддакнув Стас. — Звісно, все це виглядає стрьомно. Але, може, не так уже й погано? Ти у нас крута й точно не даси себе образити – навіть перед камерою. У тебе вийде, ось побачиш! Тим більше, що ці побачення – несправжні.

— Багато ти знаєш…

— А якщо тебе або маму образять – візьмеш і висунеш з носка середній палець, там вже й дірка є. Почекай… — заметушився Стас, — я його тільки зі сміттєвого відра дістану!

— Я не хочу шукати кохання, розумієте? — раптом зізналася відчайдушно. — Я на побаченнях почуваюся, як двієчник на іспиті з фізики. І навіть гірше. Не знаю, що сказати, не можу сміятися у відповідь на дурні жарти, і не знаю, куди подіти руки. Постійно думаю тільки про те, щоб скоріше піти! Це катастрофа і виглядає жалюгідно. Я одразу ж вилечу з проєкту!

— Це тому, що ти чесна! — вагомо вставив тато. — І не можеш грати почуттями.

— Але на шоу не йдуть, щоб бути чесними, тату. На шоу йдуть, щоб перемагати!

— Ти ще нікуди не пішла, а вже здалася, — повернувся з носком удачі Стас і сунув його мені в руку. — А раптом тобі трапиться хтось нормальний? З гарним почуттям гумору та смаком до фільмів?

 Я, не стримавшись, іронічно хмикнула:

 — Бачу, любов до фантастики – це у нас сімейне. Гаразд, дайте мені час. Віддати маму на розтерзання акулам – я точно не готова.

 Але не встигла я обійняти кружку з чаєм і помовчати… як раптом завібрував телефон.

Я взяла його в руку – і одразу ж похолола. Номер, що написав мені в соцмережі, виявився незнайомим. А ось аватарка…

Святі мурчики! Та це ж Валентин!

Так, той самий. Оксамитовий голос, білі зуби й очі – онікси. Зірковий ведучий з дипломом маніпулятора в кишені та акаунтом з шестизначними підписниками.

Жах який!