Розділ 9

Вона схоплюється з лавки й кричить, здійнявши над головою руку:

— Ей, Ніку! Ми в тебе віримо! «Беркути» — чемпіони! Давай, надери всім зад! Ні-ік Холт, ти крутий!

Вік знову гукає мене, але я не збираюся звертати на Ніколаса жодної уваги, для мене набагато важливіша Пілар. І я, попри все, усміхаюся подрузі, даючи зрозуміти, що вона чудово впоралася з танцем.

Сьогодні внутрішній шкільний матч. Нікому не важливий результат, усім важливі спільний дух командної єдності, настрій і знайомство з основним складом «Беркутів» — хлопцями, які цього року захищатимуть честь нашої школи на міській першості з лакросу. А якщо пощастить, то й на першості штату.

І всі на стадіоні це добре розуміють, і здіймають гул, нарешті по-справжньому вітаючи гравців.

Тренер Герлі розділяє команду на дві групи, свистить у свисток і дає початок грі.

За минуле літо хлопці помітно змужніли, стали сильнішими, і, схоже, не тільки мені здається, що Картер і Ніколас особливо грубо зустрічаються в атаці, штовхаючи одне одного плечима.

Якщо вони й друзі в житті, то в сьогоднішній грі в лакрос це зовсім не схоже.