Розділ 7

—  Нам немає про що говорити, я тобі все сказала ще рік тому.

—  Ен, ну вибач, я був ідіотом, зраджував тобі, вів себе як цілковитий мудак, —  він намагався зробити вигляд, що розкаюється, але я знала – такі, як він не змінюються і не визнають своїх помилок.

—  Ти хоч розумієш, що ти накоїв? Я довіряла тобі, любила тебе, а ти вирішив проміняти мене на якусь спідницю, а тепер раптом згадав, що я існую і думаєш я тебе вибачу, та ніколи. Забирайся! – Я була зла і хотіла йому дати гарненького ляпаса, але потім вирішила, що насиллям діла не вирішиш.

—  Я розумію і хочу все виправити, дай мені шанс.

—  Кирило, змирися з тим, що другого шансу я тобі не дам ніколи. У мене нове життя, нова робота і людина, з якою мені комфортно.

—  Хто він? – Мене дивував той факт, що людина, яка зраджувала мені протягом довгого часу сміє питати, хто мені подобається.

—  А ти хочеш знати, добре, я скажу. Він успішний, красивий, спортивний, розумний, не біжить за кожною спідницею, цілує мене так, ніби я єдина дівчина на землі. Продовжувати? – Я бачила як грають у нього скули, але він все ще стояв посеред мого коридору.

—  Отже, тобі головне гроші? Завжди знав, що ти меркантильна сучка! – Я не раз чула такі фрази і вже навіть не реагувала.

Але я навіть не помітила як, на порозі моєї квартири з’явився Влад, не знаю скільки він чув, та це і не важливо. Я тільки побачила, як кулак, на якому ще вранці були рани врізався в щелепу мого мудака колишнього. Той не зрозумів, що відбувається і ще намагався відбиватися, але Влад просто взяв його за шкірки виставив за двері і сказав декілька слів, які мене дещо вразили.

—  Ще раз тебе побачу поряд з Ен, ти перерахуєш всі свої кістки, ясно? – Мій колишній закивав головою, а я ясно почула, як мій бос вперше назвав мене не Аньою, а Ен.

Він закрив двері, а ми так і залишились дивитися один на одного в коридорі. Що він тут робить? Його зелені очі кишіли демонами, яких він намагався взяти під контроль. От цікаво, коли він мене ображає, то норма, а от коли інші то він захищає мене, я досі не розуміла логіки, та і взагалі сьогодні був надто насичений день. Так як є, в банному халаті я пройшла на кухню, залишивши свого гостя в коридорі, поклала чайник з водою кип’ятитися. 

Мене почало знобити, я досі була ображена на Влада, але ще більше мене розізлив Кирило, який вирішив, що можна ось так з’являтися і починати все спочатку. Поки я чекала, щоб закипів чайник і дивилася на нічне місто, мій гість не пішов, а тихо присів за столом на кухні. Чого він хоче? 

Я заварила чай собі і йому, на щастя я теж не любила чайні пакетики і пила виключно заварний листовий. Він тільки кивнув, коли я поставила перед ним чашку і піднос з печивом, яке спекла нещодавно. Він тихо пив чай, а мене вже почала дратувати ця тиша, ну скільки можна мовчати, тому я вирішила порушити її сама.

—  Спасибі, —  дещо здавлено сказала я, а потім додала: —  Вибачатися за сьогоднішні слова в офісі я не буду.

—  Нема за що, —  нарешті сказав він своїм глибоким голосом все ще дивлячись в чашку з чаєм, —  я не прошу тебе вибачатися, взагалі— то це я прийшов просити вибачення.

—  Ну, вибачення приймаються, все— таки кращого вибачення і бути не могло – ви вмазали моєму колишньому. Щоправда я і сама в певний момент хотіла це зробити, але у вас вийшло краще, —  я підняла кружку з чаєм в знак дружби і ледь посміхнулась.

—  Те, що ти говорила, це правда? – Нарешті я побачила ці зелені очі в яких зараз панував спокій і повний штиль.

—  Залежить від того, скільки ви почули...

—  Я чув все! Аню, можеш звертатися до мене на ти, коли ми поза офісом, —  я кивнула йому і від мене не вислизнуло те, що я знову Аня.

—  Добре, тоді яка частина з нашої розмови тебе цікавить?

—  Та, де ти кажеш, що в тебе є людина з якою тобі комфортно. – Він припинив пити чай і дивився прямо в очі мені, а я раптом відчула наскільки спекотно стало в моїй квартирі.

—  Я не можу брехати тобі, навіть якщо б захотіла. Йому я сказала неправду, тільки щоб він перестав себе тішити надією на те, що я весь цей рік чекаю тільки його повернення, —  я побачила, як Влад видихнув, виявилось доки він чекав відповіді, то затримав дихання.

—  Ти вибач, я лізу не в свою справу, просто якщо б це була правда, то я подумав, як безглуздо і необдумано вчиняв. – Я бачила, що він розкаюється.

—  Все гаразд, давай просто це все забудемо і продовжимо працювати, як нормальні люди, ти час від часу будеш козлом, а я продовжу тебе за це трішки зневажати, —  я протягнула його мізинчик, так це дитяча фішка, але ми з Віркою завжди так робили.

—  Тобто, ти мене вибачаєш? – Я кивнула і він нарешті з’єднав наші мізинці, від дотику його шкіри по моїй пройшов невеличкий розряд. Все ж цей чоловік діяв на мене по— особливому.

Ми ще трохи сиділи, пили чай, їли печиво і багато розмовляли. Як виявилось Влад непоганий чоловік, але є щось що змушує його так різко змінювати характер і так прискіпливо відноситись до людей. Влад сказав, що шкодує про те, що тільки раз приклався по фізіономії цього мудака, а я тільки потиснула плечима. Він розпитував про моє навчання, чому я обрала саме бухгалтерію, чому не пішла в сімейну справу. Звісно, я звикла до питань такого змісту, в мене навіть були заготовлені відповіді. 

Я хотіла робити те, що любила всім серцем, так у батьків був прекрасний меблевий бізнес, а мені хотілося робити те, що я вмію краще всього і нарешті стати незалежною від них. Навіть, якщо б я пішла в сімейний бізнес, то була б на утриманні власних батьків, як не крути цього я не прагнула. Так, я розумію, що прийде час і мені доведеться очолити татове виробництво, але поки цей час не настав, я хочу пожити для себе і батьки мене повністю підтримують. Потім я розказала йому про репетиторство і про Артемку, він з таким захопленням слухав, ніби це якась казка, а згодом розказав, що у нього теж є брат, правда він живе з батьками за кордоном і вони рідко зустрічаються. Я просто посміхнулася йому в знак підтримки. 

Чесно кажучи, то моя душа раділа, що так сьогодні склалося, тепер ми стали на стежину приятелів, що не може не радувати. Коли вже годинник пробив далеко за північ, Влад вирішив, що йому час додому, я провела його до дверей і навіть обійнялися на прощання. Я повернулася на кухню, помила чашки і побачила у вікно, що авто Влада все ще під будинком. Видно йому так само дома самотньо, тому сьогоднішній вечір він коротав зі мною. І я не довго думаючи, написала йому повідомлення.

Ен: Ти можеш заходити частіше, щоб ось так посидіти, якщо тобі це буде необхідно. Я завжди рада;)

В авто загорілося світло, а у мене в месенджері почали бігати три крапки, Влад писав відповідь. Коли я писала, то думала він проігнорує, але він мене вкотре здивував.

Владислав А: Дякую тобі за цей вечір, мені давно не було так легко і комфортно. Якщо ти захочеш, я познайомлю тебе із Вугликом.

Ен: Вугликом???

Владислав А: Ну кіт, якому ти вже встигла замовити все необхідне, мені прийшло підтвердження з сайту.

Ен: Я не знала, як його звуть. Буду тільки за;)

Владислав А: Спокійної ночі, Аню)

Ен: Тобі теж, Владе)